СТЕПАНОВІ КОЛЕСНИКУ — 91!
1 min read
У видатного українського журналіста і публіциста, старшого колеґи і навчителя не однієї когорти українських журналістів сьогодні день народження. З роси й води йому! Творчої наснаги і нових звершень!
Як почувається класик української журналістики і про що він думає, сідаючи за святковий стіл? Читайте!
* * *
Дорогі мої колеги, друзі, однодумці, велелюдне студентське Братство! Ох, якби ви знали, які ви дорогі для мене, рідні, незабутні.
Можете не повірити, але це Правда: читаю ваші відгуки на моє Письмо, вітання з днем народження, і сльоза мене прошибає. Якщо ви- такі розумні, добропорядні, людяні, із такими високими чеснотами у своїй душі одноголосно возводите мене у ранг свого Учителя, то я готовий низень — низенько вклонитися вам усім.
Є в мене одне заповітне Бажання. А саме: прочитати свій курс лекцій (в Університеті) діточкам вашим, звісно у перспективі.
Добра вам, високої злагоди у сім’ї ,всесильної душевної наснаги, міцного козацького здоров’я.
І ще раз: шаную, обнімаю, схиляю голову перед вашою Щедрістю і Добротою!
Завжди ваш: Степан Колесник
Многії літа! Многії літа! Многії літА!
ЗА ЖИТТЯ СТАВ ЛЕГЕНДОЮ ЖУРНАЛІСТИКИ
Його звільняли з редакцій, виключали з партії, “персоналку” розглядали в ЦК, заборонили переступати поріг “Сільських Вістей”. Йому методично обпалювали крила, витісняли, принижували, не помічали. Його осібно написаних текстів, де нуртувала поганьблена українська правда, де розкошували неповторні прототипи сільських трудяг, де криком кричали хронічно задавнені проблеми української глибинки, слухняні редактори не друкували. А він уперто й послідовно продовжував своє: любив, писав, захищав, публіцистично осмислював, увічнював Село – колиску української нації, її генетичну скриню. Залишався вірним своєму житейському вибору.
Як за рятівну соломинку, вхопився за пропозицію першого директора ІЖ КНУ ім. Шевченка професора А.Москаленка викладати журналістику на колишній мельникова. Студенти без тями рвалися на його лекції, а він, серцем відчуваючи той зворотній зв’язок, до безтями відкрив у собі ще одну грань Богом даного талану – влюбляти в журналістику юну зміну, відкривати й захищати людське та національне обличчя в ЗМІ. Втім, викладав недовго: нове керівництво ІЖ на початку 2000-х не продовжило з ним угоди (для справжнього Метра реальної, а не «комунікаційно-каналізаційної» журналістики, не знайшлося годин).
Опісля він радо відгукувався на будь-яку пропозицію прочитати цикл чи й разові лекції. Мої студенти-журналісти в КНУКІМі до деталей можуть згадати кожну з тих лекцій. Бо першою так і називалася — «Художня деталь у журналістиці». Бо обриси Юхрема й Антосі таки цементувалися в глибинах юних душ майстерно виписаними деталями. Бо слова Метра у дивний спосіб розворушували навіть первинно байдужого слухача.
Він навчав одержимих захищати правду в журналістиці, бачити зорі в калюжах, не входити до нашого цеху з «брудними чоботами» й «нечесною душею», бути порядним й патріотичним. Це все те, що з нашої журналістики методично й цілеспрямовано витравлювалося.
Сьогодні Степанові Павловичу КОЛЕСНИКУ виповнюється 91 рік.
Здоров’я, бадьорості й довголіття, дорогий старший Друже-Поратиме!
З коментарів учнів С. Колесника:
Лариса Сай-Боднар: Ваші лекції з нарису, Степане Павловичу, були неперевершеними. Особливими. І дууууже людяними. Це так важливо. Дякуємо за науку і ваш неймовірний життєвий позитив.
Марія Гармаш: Пане Степане! Дякую Богу й Вам за Ваш неоціненний дар слова, який будить в людських серцях співчуття, любов і бажання робити добро. Цінувала завжди Ваші публікації. А цей спогад Ваш і мене котрий раз наповнив почуттям вдячності тим небагатьом учителям, які підтримували в душах дітей віру в свої здібності й додавали сили витримувати всі труднощі.Бо надзвичайно важливо учневі бачити такого вчителя, а учителеві – знайти серед байдужих і нерозуміючих поглядів той, який засвідчить немарність твоїх учительських зусиль.
Лілія Максименко: Ви вимоглипвий викладач. І не стосовно теорії, найбільше оцінювали практику журналістську. А памятаєте мій матеріал “Нижче нуля за Фарингейтом”?. Шукала й не знаходжу . Він про Вас. А ще я навчилася писати фейлетони. Мене у рідному сільському районі боялися майже всі. Ну про кого я писала. А ще. Тодішній декан ляпнув перед сотнею випускників, що, влаштуватися на хороше місце можна лише через перший відділ, завдяки йому чи відомим батькам. З яким же задоволенням я йому сказала, що воліла б поїхати до районки , але мушу лишитися в Києві. І що всі оті три способи мені не підходять. Щастя що Ви мене вчили.
Від УСІМ:
При таких учителях журналістика і ЗМІ мали б злютуватися в тривку україноцентричну «четверту владу» й тримати в міцній обороні український інформаційний простір. Але ж ні…
На превеликий жаль, навіть такі журналісти, як С. Колесник, як його кращі учні, не хочуть навіть обговорювати саму концепцію або ж бодай саму ідею створення україноцентричної системи ЗМІ в Укрпїні.
До теми:
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
