ВЕЛИКА РОСІЙСЬКА КУЛЬТУРА — ФІКЦІЯ
1 min read
Розбиратися у російській культурі і прагнення пізнати таємничу російську душу (убити чи не убити бабушку?) у американців, схоже, вважається ознакою дуже тонкої та високої культури.
Коли лише пробуєш зачепити російську культуру, то одразу чується “Ні!!! тільки не культуру!!!”.
Учора на конференції мій партнер пішов межи професорів, які весь фінал конференції бідкалися і розводили руками, що ніц не можна зробити з росією (так, демілітарізація і денуклеарізація тут поки не розглядається чомусь), і почав говорити про бойкот всього російського, у тому числі культури, аж доки вона не відмовиться від зброї.
“Ні, тільки не культура!” — вжахнулися професори. Таку думку допустити вони наразі не можуть. І це зрозуміла реакція. Все життя ти вважався суперелітою, бо розбираєшся в російській літературі і балеті, а тут у тебе хочуть це відібрати і піддають сумніву цінність того, чим ти все життя пишався.
Подумалося, що нинішня задача культурних дипломатів за кордоном — донести думку про те, що “король голий”. Що російська культура багато в чому вкрадена, привласнена, а якщо там і є щось своє, то це… Ладно, не писатиму, що це, бо я не знавчиня рос.літератури чи культури. Так, я не читала Достоєвського. Хоча й читала Толстого.
Король голий. Російська велика культура — це фікція. На відміну від інших імперій, які несли цивілізацію і свою культуру поневоленим народам, росія абсорбувала культуру захоплених народів і створила умови, коли наші митці могли робити митецьку карʼєру лише за умови відмови від національної ідетичності та мови.
Цікаво, чи відбуваються ті самі процеси усвідомлення у грузинів, наприклад? Класно було б натискати на цю тему з кількох боків.
