October 3, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

For two days I was engaged in a Dutch discussion on the war in Ukraine. I am exhausted and distressed. I did not realize how successful Russian propaganda had been — defaitism, pacifism and absence of understanding how serious the current situation is. Very similar to the pre WW2 period. This is so scary I will have difficulty sleeping. Europe is heading for disaster unless a miracle happens. We have learned nothing.

* * *

Протягом двох днів я брав участь у голландській дискусії про війну в Україні. Я виснажений і засмучений. Я не усвідомлював, наскільки успішною була російська пропаганда — дефаїтизм, пацифізм і нерозуміння того, наскільки серйозна нинішня ситуація. Дуже схожий на період до Другої світової війни. Це так страшно, що мені буде важко спати. Європа прямує до катастрофи, якщо не станеться дива. Ми нічого не навчилися.

Robert van Voren

Захід отруєний не лише російською пропагандою. Захід отруєний постмодерном, який стверджує:

— у кожної сторони своя правда,
— діалог завжди сприяє порозумінню,
— у кожному конфлікті винні обидва,
— поки одне зло б’ється з іншим, добро страждає по обидві боки конфлікту,
— завжди є місце для компромісу,
— перший крок до миру — припинити вогонь,
— прощення є необхідним для примирення,
— кожен конфлікт врешті закінчується примиренням.

Стривайте, прочитайте ці принципи з позиції уявного вашого конфлікту, наприклад, з дружиною чи з колегою по роботі, і ви побачите, що принципи непогані. Вони дійсно допомагають. І тому постмодерну вдається суттєво зменшити кількість конфліктів у побутовому оточенні та в суспільстві загалом.

Але ці принципи неможливо застосувати до конфлікту, в якому інша сторона — архаїчні варвари. До конфлікту, в якому ставка — життя та свобода.

Це не тому, що постмодерн ніколи не бачив варварів. Це тому, що постмодерн вважає варварство не відсталістю, а культурною особливістю, яку треба поважати.

Це засаднича вада постмодерну, з якою не можна нічого зробити, бо вона лежить в його основі. Цього не розуміють наші активісти й журналісти, та й дипломати, коли намагаються переконати своїх західних співрозмовників. Ви не можете переконати людину, що її базові цінності, за які заплачено кров’ю десятків поколінь її предків, є невірними.

Єдиний вихід — розворот від нездорового постмодерну до здорового. Складний і до кінця не прояснений процес. Ми з друзями з різних країн його опрацьовуємо. Дає результати, поки що в окремих персональних випадках.

Пишу, щоб зафіксувати: не можна все валити на російську пропаганду, корені проблеми значно глибше.

Книга по темі: Кен Вілбер “Трамп та епоха постправди”.

(Термінологічне зауваження. Інтегральна динаміка вживає термін “зелений” на позначення того, що я тут називав “постмодерн”, аби уникнути зайвих асоціацій. Інші використовують вкрай невдалий термін “інтелектуальне лівацтво”, який заводить у глухий кут, бо ігнорує той факт, що ми маємо справу з продуктом розвитку, а саме — з нинішньою інтелектуальною вершиною людства, і шукає рішення у правій альтернативі, врешті відкриваючи шлях трампізму та фашизму.)

Валерій Пекар

Коментар від Українського Університетського Клубу:

Сучасний політикум більшості демократичних країн світу, Європи та Північної Америки — передусім, характеризується тяжінням до опортунізму, а часом і до авантюризму та волюнтаризму (сваволя, непередбачуваність, небажання слідувати певним «правилам гри»), замішаних на лібералізмі.

Наскільки це все пов‘язане з постмодерном чи обумовлене постмодерном, про що пише В. Пекар, важко сказати, оскільки практично всі лідери політичних партій перестали висловлювати і обумовлювати теоретико-методологічні засади та й узагалі ідеологічні принципи своїх політичних сил, керуються лише емпіричними, ситуативними підходами до розв‘язання завдань системного характеру.

Таку ж ситуацію спостерігаємо і в сучасній науці. Змішування або підміна понять і категорій стали звичним явищем. Узяти хоча б згадані В. Пекарем поняття трампізм та фашизм.

«Трампізм» — новотвір нашого часу, — за Вікіпедією, «політична ідеологія, стиль державного управління, політичний рух, пов’язаний з 45-м президентом США, Дональдом Трампом і його політичною базою».

Трампізмом можна назвати будь-що пов‘язане з Трампом, але аж ніяк не ідеолоґію як політичне вчення. Опортуніст, авантюрист і волюнтарист чистої води, який скористався простотою (наївністю) членів і прихильників Республіканської партії для реалізації своїх президентських амбіцій, який здумав себе послідовником Р. Рейґана (останній не був ні опортуністом, ні авантюристом, ні волюнтаристом), який назвав себе націоналістом (хоча таким не є, як і Рейґан не був) і який у своїй політичній діяльності та в урядуванні застосовує суто бізнесові методи, Д. Трамп наразі не опублікував жодної статті, в якій чітко сформулював би засади свого світогляду, свого бачення американської мрії (національної ідеї) й ідеолоґії очолюваної ним партії, не кажучи вже про стратеґію розвитку США бодай на коротку перспективу. Не знайшов він і політолоґа, який оформив би трампізм у подобу ідеолоґічного вчення.

Цього не сталося з однієї причини: самовпевненість і самозакоханість, нарцисизм завадили Трампові стати справжнім послідовником Рейгана, чиє гасло він банально експлуатує, і перетворили його на жалюгідну пародію Рейґана. Зате в публічній поведінці Трампа можна розглядати як реінкарнацію… Беніто Муссоліні. Перегляньте кінохроніку виступів останнього і зіставте з відеозаписами виступів Трампа, і ви побачите разючу схожість між цими політиками. На щастя, Трамп — однозначно не фашист.

З поняттям «фашизм» історія зіграла злий жарт. «Завдяки» Сталінові чи комусь із його близького оточення про італійське походження фашизму (д‘Аннунціо, Муссоліні) людство практично не пам‘ятає. До фашизму тривко прикипіло означення «німецький», хоч у Німеччині фашизм як ідеолоґія не проявлявся. Поняттям фашизм було підмінено поняття нацизм, і ця підміна узвичаїлася не тільки в загальному, але й у науковому вжитку.

За цією радянською традицією, уподібнюючи В. Путіна А. Гітлерові, путінську РФ називають фашистською, хоч мали б називати нацистською. Підстави для такої аналоґії, безумовно, є: путінська Росія має за мету «остаточне розв‘язання українського питання» так само, як гітлерівська Німеччина практикувала «остаточне розв‘язання єврейського питання».

Але, як і будь-яка аналоґія, означення Росії як фашистської чи нацистської не є досить точним, тому цілком закономірно останнім часом в ужиток зайшло нове поняття — рашизм.

Вікіпедія розглядає раши́зм як синонім до поняття російський фашизм, і тлумачить його як «термін, який використовується науковцями, політиками і публіцистами для позначення політичної ідеології та соціальної практики владного режиму Росії кінця XX — початку XXI століття, що базується на ідеях «особливої цивілізаційної місії» росіян, «старшості братнього народу», нетерпимості до елементів культури інших народів; на тоталітаризмі й імперіалізмі радянського типу, використанні російського православ’я як моральної доктрини, на геополітичних інструментах впливу, насамперед енергоносіях для європейських країн, військовій силі, стосовно країн, що входять до сфери впливу Російської Федерації».

З процитованого опису випливає, що рашизм не є тотожним фашизмові, ба навіть нацизмові і що він — цілком «самодостатнє явище», щоб дати право на життя новому поняттю. Тим більше, що поняття рашизм добре корелюється з поняттям путінізм.

На відміну від Трампа, Путін забезпечив тривке обґрунтування ідеолоґії рашизму й путінізму, закорівнивши його в політичну й наукову спадщину Івана Ільїна та інших фундаторів євразійства, оперши його на філософсько-політолоґічні напрацювання Алєксандра Дуґіна та опублікувавши ряд власних статей із претензією на теоретико-методолоґічність.

Володимир Іваненко

До теми:

Українізація України як факт і фактор системних змін: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 230 с.

В‘ячеслав Чорновіл як феномен української історії й політики: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2019. — 201 с.

Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.

Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.

Світове українство — рушійна системних змін в Україні: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 309 с.

Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.

Трансформаційна місія Українського Козацтва: Статті, нотатки — Вашинґтон: Видавництво Україна Інк. — 2021. — 210 с.

Інтелектуальна еліта України як проблема: Статті, нотатки. — Вашинґтон: Видавництво Україна Інк. — 2022. — 729 с.


«Ми тоді не відреагували належним чином. Ми не знали тоді, що будемо наступними. А мусили знати.» (Валерій Пекар)

Нехай нас почує світ!

Чи ви додали свій підпис до Звернення?

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА

Додайте свій підпис зараз!

Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.

ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ ЗВЕРНЕННЯ

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.