СУПЕРЕЧКИ З ПРИВОДУ ГЕРОЇЗАЦІЇ ОЛЕНИ ЗЕЛЕНСЬКОЇ
1 min read
Юлія Нікітіна ініціювала обговорення реакції українському сеґменті соцмереж на публікацію фотоґрафій Олени Зеленської в журналі Vogue:
«Треба прям дуже постаратися, аби захейтити першу леді держави за обкладинку американського Вог, на якій та перша леді а) дуже красива, б) повністю одягнена, в) знаходиться вдома, у воюючій державі, г) уособлює тендітність та мужність українських жінок водночас, д) є головною героїнею серії історичних фотографій, які точно увійдуть у підручники, як мінімум через драматизм моменту. Але, як бачимо, для українського фейсбуку нічого неможливого нема:)
Коли Аліса підросте і почне перейматися оцінками суспільства, я обов’язково розкажу їй цю повчальну історію. Це чудова ілюстрація тези “якщо людині дуже хочеться тебе вкусити, вона вкусить, не зважаючи на те, що ти робиш”».
Ось цікаві коментврі до її запису:
Лілія Вірьовкіна: «Фото гарні. Тут інші проблеми. <…>
Це — слава, якою розбещують…дають нашим цукерку, щоб не вимагали більшого — вигнання рф з ООН та визнання терористом… а Зеленські ведуться на ці авації.. це як коли ти приходиш у сім‘ю друга, даєш йому водочки, щоб переспати з дружиною.. а тут дають славу, щоб не було критичних вимог до Європи щось діяти. <…>
Я б хотіла більш критичні вимоги від Зеленського та Зеленської. Вигнання рф з ООН та визнання терористом — з цього вони мають починати. І ось тоді їх не захочуть знімати на обкладинки, бо будуть боятись, що вони знову не повторили публічно вимоги. Але це треба робити».
Ольна Мудра: «Можу сказати, що фотограф гарний і пані на вид гарна. Про внутрішню суть знаю мало. Особливих подвигів не спостергаю. Не принцеса Діана, не принцеса… і не Королева Англії, яка у 18-ть під час 2 Світової війни була водійкою вантажівки, щоб допомагати війську».
Ольга Ларина: «Сьогодні вранці дізналася про хейт фотосесії (бо в мене в стрічці були лише схвальні відгуки). Я трохи тойво. Збентежена».
Євгенія Єременко: «Люди обурені не красою фоток, а розривом між змістом і формою. Перша леді, окрім фоток і обкладинок, більше не зрозуміло чим займається. Вона, як всі кажуть, приклад для світу, але вона нічого не уособлює для українських громадян, для них вона взагалі відсутня. Аватар, який патякає про «мою війну», але не ясно шо це означає».
В‘ячеслав Слогуб: «Фотосесія, хороший піар України за кордоном».
Тетяна Нікітіна: «Читаю різні думки та погляди на цю фотосесію від дуже різних людей і просто в тихому шоці. Перша проблема, яку я одразу бачу, це якесь споконвічне бажання приліпити будь-якому візуальному продукту ярлик “красівоє/нєкрасівоє”, звичайно ж, без наявності у критика відповідної освіти та критеріїв, за якими це все оцінюється. Друга проблема — якраз вузької спеціалізації, чи то “горе от ума” — критикувати тільки з погляду своєї професії — фотографа, митця, маркетолога, журналіста тощо, абсолютно ігноруючи всі інші контексти. Пані Клочко, яку я дуже поважаю, навіщось прив’язала позу Олени до Тулуз-Лотрека, а якісь пересічні кияни — до пациків з Троєщини. І це я взагалі не згадую коментарі пересічних громадян з приводу особи першої леді, де вона була, що робила і чого не робила, які в неї криві ноги і не така сукня, а ще особу та творчість Ені Лєйбовіц… ооох!
Майже ніхто не пише про мету цієї фотосесії та публікації в американському Вог, про ЦА, для якої вона призначена, про необхідний нам резонанс та розголос, взагалі мало комплексної оцінки».
Тетяна Пилипчук: «Найкраще про цей феномен сказав Максим Павленко (Нічого додати):
,,Прям зразково-показова демонстрація рагулізму, коли купа народу, які вчора вперше дізналися про існування на білому світі Енні Лейбовіц і чомусь — Тулуз Лотрека, тут же на повному серйозі кинулись обговорювати “невдалість композиції”, “невдало виставлене світло” і ще якісь словосполучення, прочитані за пару хв. до цього у когось ще. Активізувалися знову мистецтвознавці і фізиономісти, порохофоби і порохоботи. Словом, Енні Лейбовіц прекрасно впоралася з своїм завданням. Знову, як в пізньому совку, базарні баби (я не про гендер, якшошо) різного рівня грамотности обговорюють новий костюмчік Раї Горбачової…»
Олена Синкович: «Вона не є обличчям українських жінок. Так, вона дуже красива, і обкладинка естетично дуже вдала вийшла, до візуальної складової — жодних претензій. Але це Олена Зеленська, яка у 2014 році закликала здавати Росії позиції українських військових. Дружина клоуна, що порівнював Україну з порноактрисою і насміхався з Голодомору. Для мене як українки ліплення з неї символу українського жіноцтва — це плювок в обличчя. Ця істота має бути в тюрмі, а не на обкладинках світових видань — ось і всі претензії. Якою би красивою і стильною не була».
Юлія Нікітіна: «Вона перша леді — це факт об’єктивної реальності. Для світу перша леді будь-якої країни, в якій президента обрано демократичним голосуванням, є тимчасовим обличчям жінок цієї країни. Сперечатися з тим, що так влаштований світ, як мінімум, безглуздо».
Олена Синкович: «Я й не сперечаюся. Але це не відміняє того факту, що це абсурдно і боляче. Ну, і варто враховувати, що більшість тих негативних відгуків — насправді не про візуал. Люди бачать Олену Зеленську, людям гидко — і вони не здатні об’єктивно оцінити естетичну складову. Це теж природно».
Оксана Ґрішина: «Що ж, перша леді — це посада, функція. Схоже, у неї “гуманна” карма, вона може виправити свої помилки 2014».
Олена Сивкович: «А Ви вірите, що вона усвідомила і виправляє помилки? Я особисто не вірю. Я бачу огидну лицемірку, яка тупо відпрацьовує роль, бо жити хочеться. Хотіли б Зеленські виправити помилки — принаймні вибачились би давно за них публічно. Вдавати, що нічого з того не було, — це не виправлення. Естетично я в захопленні від цієї обкладинки, і тому мені так боляче, що в головній ролі там вона, а не будь-хто з жінок (а у нас таких серед публічних осіб більш, ніж достатньо), які дійсно гідні бути позиціонованими як обличчя сучасної України».
Ольга Силаєва: «Якщо ви досі не вдосужились знайти, що саме вона тоді робила в 2014, то соррі — ви тупа. І те, що ви за 3 роки не розібрались з цим —теж…»
Олена Сивкович: «Ольга Силаева, взагалі-то знайшла особисто ще у 2019, у неї на сторінці. Хотіла пересвідчитись, бо не вірилось. І так, той її пост був абсолютно однозначний, з прямим закликом здавати позиції і пересування українських військових. Якщо ж Ви повірили в ті вигадки, якими вони потім намагались це прикрити, то тупа саме Ви. <…>
Ольга Силаева, з коментами, що так робити не треба, що ж це робиться і куди дивиться СБУ — навіть охоче вірю, що хтось (а може навіть багато хто) це перепостив. Власне, вони ці факти й використовували для відмазки. Але проблема в тому, що саме в пані Олени, на відміну від багатьох інших, на сторінці був прямий однозначний заклик до здачі позицій українських військивих, без жодних додаткових коментарів, які би дали хоч крихітну підставу це спростувати. Відмазка полягала, по суті, в тому, що ми мали прочитати її думки і зрозуміти, що вона мала на увазі цілком протилежне до того, що насправді запостила».
(Обговорення цієї теми зайняла чи не найбільше місця в коментарях.)
Філіп Алід: «В моєму українському фейсбуку — лише позитивні відгуки. Тож не нада нападати на український фейсбук.»
Лола Дунюшкіна: «Я, на щастя, ще не зустрічала хейту, навіть дуже навпаки, і навіть попри те, що ніхто з моїх друзів і знайомих не голосував за її чоловіка. А що їй закидають цього разу? Розсілася коли в країні війна іде? Чи надто доглянула коли в країні війна іде? Чи може надто спокійна коли.. ну ви зрозуміли?»
Євген Макаров: «Сміятися над владою – ознака здорового суспільства. Тим більше, що воює і ризикує життям не влада, а Армія».
Юлія Нікітіна: «Євген Макаров, сміятися добре над тим, що смішно. Те, що ви опублікували — це не жарт, а іспанський сором».
Євген Макаров: «Юлія Нікітіна, сміятися — це найтолерантніше, що можна зробити над спробами влади присвоїти собі героїзм добровольців, військових і волонтерів.
“Портрейт оф брейвері” блін… <…>
Дмитро Мурін, кількість загиблих з вини чоловіка пані Зеленської дай Боже щоб обмежилась першою сотнею тисяч. Продовжуйте співчувати пані Зеленській з приводу знущань над її світлиною, якщо хочете».
Олена Мишанська: «Мені здається, що коли в країну запрошують фотографа такого рівня знімати першу леді — це подія. Якщо це дійсно оммаж на Лотрека, як пишуть, то це ще нереальний рівень сміливості та самоіронії».
Валерій Гладкий: «це не жіноче обличчя війни. обличчя — це Тайра, Юсупова… тому і викликає відразу. і ще ті клоунські мішки з піском між колонами. все штучне».
Юлія Нікітіна: «Валерій Гладкий, ви ж розумієте, що це претензія до американської бізнес-структури, не до героїв фотосесії?»
Валерій Гладкий: «Юлія Нікітіна, та мені все рівно. є результат, а хто там винен… якщо у піарників банкової клепки немає, то хто їм лікар? перша лєді ні дітьми, які мтали сиротами не опікується, ні пораненими в госпіталях. фоточки і відосики. це якось гидко – претендувати на жіноче обличчя війни. не має вона на це морального права».
Юлія Нікітіна: «Валерій Гладкий, піарники Банкової мали гордо відмовитися від такої пропозиції і сказати “або фотографуйте Тайру, або йдіть у дупу”? Камооон».
Валерій Гладкий: «Юлія Нікітіна, та нехай роблять, що хочуть. але якщо не зайшло —нехай якісь висновки роблять. імхо фото, де вона сидить викликає якусь відразу. це імхо. можна це сприймати в штики, можна робити висновки. нічого особистого».
Юрій Рибальченко: «”Красива, вдягнена? сидить…” і т.інш. Ніхто не заперечує. Але треба бути достатньо цинічною, аби уособлювати першу леді з українськими жінками і тією бідою що звалилася на кожну українську жінку. На відміну від українських жінок напередодні нападу першій леді пощастило покинути країну і спокійно перечекати аж поки ситуація стане контрольованою. В цей час мільйони українських жінок прикривали від обстрілів своїх дітей. Їх чомусь не вважали за потрібне навіть попередити про смертельну небезпеку для них і їхніх дітей. Нагадати про вбитих, скалічених, згвалтованих, зниклих…? Про сотні тисяч жінок і дітей вивезених окупантами невідомо куди? Чи для чого притягувати за вуха брехливі “асоціації”».
Ольга Силаєва: «Юрій, я не в курсі, чи справді вона і була за кордоном. Але — з дітьми. Навіть якщо так — це була необхідність. Не думайте, що сидіти в безпеці через те що твого чоловіка планують вбити – це так приємно. Але вона повернулась. І думаю вона не разм з дітьми в цей надважкий до їхньої родини час. І вона діє і робить реально багато».
Юрій Рибальченко: «Ольга Силаева, у Вас проблеми з зором, сприйняттям реальності чи з відсутністю сорому? Ви точно впевнені, що Зеленський більше ризикував чим будь-який інший чоловік в Україні? Я пишу про те, що її заздалегідь вивезли, а нашим жінкам втовкмачували день у день, що ніякого нападу не буде, а будуть шашлики на дівятоємая. Ви не можете це усвідомити, чи що Ви мені пишете? Нехай би інші люди , якщо не в Італію, то хоча б до батьків у село відвезли своїх дітей, чи далі на захід України, аби убезпечити від можливих бомбардувань. Чи інші українські діти 3 сорту, як казала Третьякова?
Немає питань — мати повинна всіма можливими засобами зберегти дітей. Але немає чого ікону ліпити, де й доброго слова немає за що сказати».
Від УСІМ:
Це — та ситуація, до якої справді пасує широко вживане тепер словосполучення: «Не на часі!» Попри статус першої леді України, Олена Зеленська була й залишається суперечливою фігурою не так у жіноцтві України, як українському жіноцтві.
Очевидно, що О. Зеленська як особистість стане предметом серйозного фахового осмислення у багатьох аспектах. Це — справа майбутнього.
Наш експерт із жіночої проблематики та іміджу ще під час президентських перегонів 2019 року зауважила, що, за всіма зовнішніми ознаками, О. Зеленська явно була проти того, щоб її чоловік балотувався на президента України.
Минув час, і вона увійшла в роль першої леді. Підтримка світовою спільнотою України у війні з російським аґресором сприяла наростанню популярності В. Зеленського як президента, а відтак і зміні поведінки його дружини.
Увага світу до її особи, безумно, подобається нашій героїні та і її чоловікові, звиклому до гучних оплесків та сценічної слави.
Ми не знаємо, чи була це ініціатива журналу Vogue. В дискусіях хтось зауважив, що ініціатива виходила від української сторони. Якщо це так, то це має стати предметом окремої розмови.
У будь-якому разі, долю цієї акції вирішувала О. Зеленська. Погоджуючись на інтерв‘ю для журналу, вона могла б наполягти на тому, що досить буде одного фото її самої (хай і на обкладинці), а решта фотомісця на сторінках журналу має бути присвячена найяскравішим представницям українського жіноцтва, які поіч-о-пліч із чоловіками стали на захист України.
Це була б шана п‘ятдесяти тисячам жінок у військових строях і зокрема — кільком тисяч тих, які із зброєю в руках воюють на передньому краї війни.
Завдяки такому підходові поява першої леді України з виразно піарними фото найвищої мистецької якості не була б болючим контрастом до історій про звірства російських окупантів на захоплених теренах України, серед яких найболючішими є розповіді про ґвалтування жінок і дівчат.
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
