ГОЛОДОМОР ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ БІЖЕНЦІВ У СИТІЙ КРАЇНІ
1 min read
…вселенське ганьбисько. Бо на батьківщині бургера, де їсти – ще один вид національного спорту, аби хтось голодував?… Неможливо, непристойно, «що ви таке кажете!»
Пише родина українців, яка в США мешкає вже місяців два, звернулися до центру допомоги біженцям: «Засоби, які ми привезли з собою з дому, повністю вичерпалися. Обіцяна американським урядом допомога, як-от, талони на безкоштовні продукти, все не надходить. Так само ні слова від офіційних установ щодо дозволу нам працювати тощо. Ми залишилися без нічого, нема як навіть їжі приготувати, сидимо голодні. А в нас малі діти».
Звичайно, цій сім’ї допомогли. Відгукнулися волонтери і просто небайдужі, підвезли продуктів. Які, все ж таки, колись закінчаться. А далі – що?
Ні, це не просто халатність якихось лінивих і недбалих чиновників, які тупо слимачать з бюрократичною тяганиною. Бо їм начхати на нашу війну і постраждалих від неї. Це, якщо хочете, проєкція ставлення чинної адміністрації Білого дому до України загалом: багато обіцянок, “стурбованості” і співчуттів нашій трагедії, і аж цілий 0 реальної допомоги. Тут без хліба опинилася родина, поки ТАМ, на фронті – реальний голод боєзапасів, зброї, в т.ч. важкої. Про яку і Байден, і його балакучі голови вже безліч разів повторили, що «ось-ось, скоро буде і т.д.». Ок, а де?! Як насправді – див. попередній допис на моїй сторінці, відеозвернення бійця з передової, крик душі.
«Мені що – вашими обіцянками російські ракети збивати?!» — риторично запитує солдат. – «Чому ми, вояки, їздимо на власних євробляхах, які ремонтуємо і заправляємо за власні кошти, а не на військових «хаммерах», що мали би надійти за лендлізом? Натомість зволікають і зволікають, а кожна хвилина чекання – це чиєсь втрачене життя». Українське життя.
Злочинний цинізм скурвлених недоумків при владі – як же дорого він усім коштує! І тут, і ТАМ.
Щодо згаданої на початку родини – вона не одна така на всю Америку. Про «ні отвіту, ні привіту» на численні запити, клопотання тощо від наших біженців до офіційних установ США повідомлень щодня – пачками. Прошу зрозуміти правильно: серед моїх співрозмовників ніхто не розраховував «приїхати на все готове» і сісти на шию держбюджету, ні. Як не сподівалися бути кинутими напризволяще і голодувати в традиційно ситій країні.
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
