СПЕЦІАЛЬНА ВОЄННА ОПЕРАЦІЯ V-Z
1 min read
До питання про символи війни РФ в Україні
Професор Острозької академії Петро Кралюк актуалізував тему символіки вторгнення РФ в Україну: «Пишуть, що ці всілякі Z, V та прочую латініцу для руской армії придумав її гєнєрал-ідіолог Ільницький. Може бути. По-перше, він хохлятко. По-друге, ще й західне, з Галичини. Звідси його любов до латініци.
Про інших числених хохляток у рузькій армії мовчу. Їх достатньо, у т. ч. на офіцерських посадах. А ви все буряти, буряти… До речі, нинішній очільник Бурятії напівхохлятко. Мама його україночка».
Либонь, найгрунтовніше журналістське розслідування походження цієї символіки запропонував російський ресурс у зарубіжжі «Медуза» (див.: Буква Z — официальный (и зловещий) символ российского вторжения в Украину. Мы попытались выяснить, кто это придумал, — и вот что из этого получилось — Meduza), опубліковане 15 березня ц.р.
У цьому розлогому матеріалі йдеться й про згаданого П. Кралюком генерала Андрєя Ільніцкого — уродженця міста Львова й відомого в РФ фахівця з піару (пропаганди), — як джерела ідеї.
Нашу увагу у тексті «Медузи» привернув такий абзац, у якому згадано ім‘я та прізвище президента України:
«Саму назву «операція Z», її символіку та стратегію просування джерела «Медузи», близькі до АП, оцінюють негативно. «З погляду політтехнологій це просто жахливо», — коментує один із технологів, які співпрацюють із адміністрацією. За його словами, буква Z як назва сама по собі ніякого сенсу не несе: «Людям спочатку незрозуміло, що це і навіщо». «Якась реклама [президента України Володимира] Зеленського», — дивується він».
Звичайно, можна Z сприймати чи тлумачити як «якусь рекламу Зеленського». Але тут не все так просто. Чого-чого, а реклами Зеленський не потребував і не потребує.
Ми багато роздумували над символами «спеціальної операції» В. Путіна в Україні, розглядаючи й осмислюючи їх у різних контекстах. Як не крути, які смисли не пробуй побачити за V та Z, ці дві букви повертають нашу увагу до Володимира Зеленського (Volodymyr Zelenskyy), оскільки є його ініціалами.
Нагадаємо, що «Зе» (не тільки і не стільки як перший склад прізвища, але і як назва відповідної букви в алфавіті) — символ президентської кампанії В. Зеленського 2019 року, який куди тільки не встромляли: Зе стало частиною численних новотворів. Паралельно з кириличним варіантом тоді використовувався й латинський — «Ze».
Ще одна цікаву публікацію на цю тему зробила наприкінці березня ц.р. на сайті «Євромайданпрес» Орися Грудка (див: Why have Z and V become Russians’ pro-war symbols?), в якій, зокрема, звернуто увагу й на відповідність символів «спецоперації» ініціалам Зеленського.
Це дає достатньо підстав пов‘язувати символіку путінської «спецоперації» з ініціалами президента України. На цей за‘язок вказує і мета «спецоперації», чітко визначена Путіним, — «денацифікація і демілітаризацвя України».
При цій нагоді згадайте передвиборчу програму й перші кроки Зеленського на посаді президента України: «просто пєрєстать стрєлять» (чим не демілітаризація?), уперте вживання російської (хоч посада зобов‘язувала послугуватися державною мовою), небажання вживати «Слава Україні!» й відраза до українських національних строїв («білий» День незалежності 2019 року — тому доказ) і т. ін.
Потужна підтримка глядачів телесеріалу «Слуга народу» й персональний склад нашвидкуруч змайстрованої партії «Слуга народу», зацикленої на сталінському символі, давали підстави Кремлеві сподіватися, що Зеленський швидко здасть Україну Москві.
Посада, однак, хай і трохи, але змінила В. Зеленського: він швидко і вправно оволодів українською, призвичаївся казати «Слава Україні!», почав одягати вишиванки, зрозумів, що євроінтеґрація все-таки краща за інтеґрацію з РФ…
При цьому Зеленський не став україноцентричним, його влаштовує проросійське або просто українобіжне та українобайдуже оточення, він не позбувається навіть явно токсичних осіб, яких небезпідставно вважають якщо не аґентами спецслужб РФ, то аґентами російського впливу напевно.
За цих умов Путін, цілком зрозуміло, вичікував сприятливого часу для того, щоб піти на Україну повномасштабною війною з метою «денацифікації та демілітаризації України», яка цілком явно була означена і в передвиборній програмі, і в практичних діях Зеленського як президента. «Велике будівництво» доріг замість будівництва модерних танків, бронетранспортерів та ракет, розмінування мінних полів на лінії розмежування з окупованим Кримом та інше, звісно, не могли не грати на користь Москви. А чого варта історія з ваґнерівцями!
Очевидно, що використання латинських символів V та Z було меседжем, що його Кремль посилав президентові України. Зеленський та його «політбюро» напевно знають зміст цього меседжа. Цілком можливо, що Зеленський був готовий і міг би здати Україну Путінові, якби він мав такий вплив на Збройні Сили України, як Путін має на збройні сили РФ.
Українські вояки не вельми визнавали зверхність Зеленського як верховного головнокомандувача. Пасіонарність і злість на Росію, яка за вісім років окупації Криму й Донбасу добре показала своє нутро, стали запорукою того, що ЗСУ, Національна гвардія, прикордонники вчинили шалений опір російським загарбникам і добряче дали їм по зубах, зірвавши сподіваний Кремлем бліцкріґ.
Можливого російського бліцкріґу злякалися навіть США та європейські країни, які завбачливо евакуювали з Києва свої посольства у безпечніше місто Львів, а то й за межі України.
Вони готові було евакуювати й президента України. І тут він, усвідомивши самовідданість захисників України та волонтерів, які взяли на себе тилове забезпечення військ, кинув західним партнерам фразу, яка стала крилатою: «I don’t need a ride, I need ammunition» («Мені не траба їхати, мені потрібні боєприпаси»), завбачливо вивізши у безпечне місце свою родину.
З того моменту почалася кампанія героїзації В. Зеленського, який сприйняв це як належне: одягнувся відповідним чином (захисного кольору футболка, штани та кросівки) й демонстративно вільно ходив сам і водив гостей вулицями Києва (можливо, знаючи, що ніхто не буде на нього робити замах).
Зайнятий ситуативними справами, Зеленський не посоромився сказати навіть на камеру: «Мені ніколи думати стратеґічно», — але добре накачані біцепси підказали чужинцям, що у нього є час ходити в спортзал навіть під час війни.
Упродовж усієї путінської «спецоперації», як і до вторгнення РФ в Україну, В. Зеленського не залишала (і, здається, не залишає) ідея-фікс — сісти з Путіним за стіл переговорів. Він мав шанс «заглянути в очі Путіну» під час паризької зустрічі в Нормандському форматі, але висновків для себе не зробив.
Коли «спецоперація» Путіна наразилася на шалений опір українських вояків, саме Москва запропонувала сісти за стіл переговорів. Переговори спочатку в Бєларусі, а потім у Туреччині виявилися безрезультатними: Москва все одно намагалася нав‘язувати свої умови, які не влаштовували навіть українобайдужих перемовників від Зеленського.
Останнім часом тема переговорів начебто знята з порядку денного, але Зеленський не відмовився від своєї ідеї-фікс — зустрітися з Путіним один-на-один. І це попри те, що Путін перетворив РФ на державу-терориста.
Далі буде)
Володимир Іваненко
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
