ЗА ЩО ВОЮЄМО?

Вчора я запропонував своїй “ФБ бульбашці” експеримент. Очевидно, це НЕ репрезентативна вибірка українців зі всього світу, але результати все ж цікаві (мене здивували).

Отже, запитання було “За що воюємо”? Відповіли 952 особи. Розподіл: за державу (інститути та інституції): 45 (4,7%); за країну (дім, територію, культурний простір): 182 (19,1%); за те і за те: 752 (78,9%).

Мене цей результат дуже дивує. Я очікував, що більше половини відповість “за країну” бо до державних інститутів українці завжди ставилися із величезним скепсисом. В коментарях саме про це і зауважували: ті, хто зазначав “і те, і те” наголошував, що воюємо не за існуючу державу а за її омріяну форму (яка б вона не була).

Але сам факт, що маємо такий результат показує (мені), що ставлення до “держави”, як до чогось, яке варте захисту і навіть самопожертви в період війни у моїй ФБ бульбашці змінилося. Нагадує це мені настрої січня-лютого 2014 року.

Розвиток України #післявійни потребуватиме внеску кожного. І якщо до проведення цього експерименту я вважав, що треба буде повністю перезавантажувати всі інститути держави (можливо крім Армії і МЗС), зараз бачу, що суттєва кількість із вас вважає, що елементи існуючої держави варто берегти (навіть захищати).

Відзначу те, що ті хто відповів часто не поділяють розрізнення понять “країна — держава”. Як на мене — це велика зміна, яка відбулася в результаті війни. Якщо в 2014–2022 рр я говорив про українців, як про “civic nation” (націю громад), то зараз виходить, що ми перетворюємося в “політичну націю”.

Я дальше залишаюся скептиком щодо того, що українцям коли-небудь буде комфортно жити в ієрархічно організованій, бюрократично врегульованій державі. І тому, нам прийдеться знаходити нові інституційні форми (я настоюю — гетерархічні) організації тієї ж держави.

Але здається, ми просунулися в одному: держава стала нашою, не чужою. А це вже величезний крок.

Михайло Винницький

До теми:

У цьому тексті М. Винницький зачіпає питання, які постійно обговорює у своїх статтях і нотатках Володимир Іваненко. Більшість цих публікацій увійшли до збірки «Системні зміни — перспектива для України» (Вашинґтон, 2020. — 393 с.) та інших збірок. Зверніть, зокрема, увагу на статті про історичну відповідальність народу, про бездержавність української нації та ін.

* * *

А ви додали свій підпис до Звернення?

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА.

Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.