ВІЙНА РОЗСТАВЛЯЄ ВСІ КРАПОЧКИ НАД і
1 min read
Світ не помітив зникнення з ринку українського металу чи моряків-підфлажників. Недовго сумуватиме за айтішниками. Українським зерном та олією кормилося близько 1 млрд. чоловік. Всі завили. Вже зараз привид голоду жахнув не тільки Африку й Азію, які ми годували, а й цілком собі країни золотого мільярда. Торкнеться всіх.
Ми таки аграрна країна. Агрорейх, якщо хочете. Треба мобілізувати все, що корисне для хліборобства, спрямовувати аграріям всю допомогу, рятувати усі виробничі ланцюжки, зав’язані на експорт зерна, аж до портів і патрульних кораблів, що охоронятимуть конвої до Босфору, і не панькатися з рештою. Не розпорошуватися, карати за намагання урвати щось від держави для інших галузей.
Уся Українська історія після 1991 — суть жебракування дешевого газу для чотирьох металургійних комбінатів, від якого лихоманило всю країну. Для нужд населення, якраз, вистачало газу власного видобутку, поки він у нас був. Просто нами керували металурги. Торгували шматками суверенітету, флотом в Севастополі, продали за газ навіть ті 500 крилатих ракет для стратегічних бомбардувальників, якими нас зараз обстрілюють з району Каспійського моря. В тому числі металургійні комбінати. Коло замкнулося. Бумеранг повернувся.
І ось виявилося, що це все було хибною ціллю. А справжнє – пшениця, кукурудза, олія на світовому ринку. Ми будемо битися в соняшниках.
