АПОФЕОЗ РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ | APOPHESIS OF RUSSIAN CULTURE
4 min read
УКР | ENG
АПОФЕОЗ РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. Про десятки, а може й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. Про 15-16 річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями. Про тіла п’ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. Про оце мерзенне «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський балєт.
Кожного разу, коли ви будете мені казати про вєлікіх руських композіторов, я буду вам розказувати історію дівчинки, на очах якої і її маленького брата в маріупольському підвалі не один день помирала їхня мама. А потім з трупом мертвої мами діти були вимушені і далі ховатися в підвалі від обстрілів. Про хлопчика з Гостомеля, на очах якого російські солдати застрелили його батька. А потім хотіли вбити і сина, але той вижив. Про дівчинку, якій вистрілили прямо в обличчя. Про малюка, який тікав з бабусею в човні. Бабуся втопилася. А хлопчика шукають уже майже місяць. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімих вєліких руських композіторов.
Кожного разу, коли ви будете казати мені про вєлікую руськую живопісь, я буду вам розказувати про розстріляних в спину мирних українців в Макарівському районі. А перед тим, як застрелити, орки зав’язували їм руки. Про сотні трупів на вулицях Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Про братські могили у дворах житлових кварталів. Братські могили мирних мешканців донедавна затишних і безпечних міст. Братські могили. В 21 столітті. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую руськую живопісь.
Кожного разу, коли ви будете мені розказувати про вєлікій рускій тєатр, я буду вам розказувати історію жінки з Броварського району, з будинку якої російські мародери, відступаючи, знімали металочерепицю. Про танки і БТРи «другої армії світу», навантажені по вінця награбованим в українських домівках. Крадені телефони, планшети, телевізори, пральні машинки, килими, прикраси, пляшки з алкоголем, сковорідки, одяг, іграшки, взуття – все, що траплялось на шляху цим виродкам. Про те, як діставшись до Білорусі, вони наввипередки відправляли награбоване своїм родинам в росію. Про те, як торгували краденим на білоруських базарах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський театр.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікоє рускоє кіно, я буду розказувати вам про жорстоко розстріляних коней в конюшнях на Київщині. Про заморених голодом і спрагою тварин зоопарку в Ясногородці. Про спалену після вибуху шкіру оленяти. А тепер максимальне дикунство… Про вбитого і з’їденого російськими окупантами алабая. Так, алабая. Так, собаки. Так, з’їденої. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімоє вєлікоє рускоє кіно.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікую рускую літєратуру, я буду вам розказувати про десятки перехватів розмов російських солдатів з їхніми матерями і дружинами. Розмов, в яких крім науя на нахї нічого нема. Розмов, в яких дружини замовляють, що їм вкрасти в українських будинках. Розмов, де матері сміються, коли синочки розказують, як їхні побатрими гвалтують хохлушек. І якщо з цих розмов викинути всі мати, в них лишиться хіба що «прівєт» і «пока». Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую літєратуру.
Більше нема ніякої вєлікої руської культури, літератури, кіна, живопісі, тєатра і балєта. Є країна виродків, мародерів, ґвалтівників і убивць. Диких людей, яким нема місця в цивілізованому світі!
А багатостраждальні новоспечені руські дисиденти в затишних квартирах Берліна, Лондона, Ларнаки, Мілану, Тбілісі, Астани, Відня та інших тимчасових прихистків, хай ідуть за маршрутом руського корабля, гордо несучи в руках вєлікую рускую культуру!
Олена Пшенишна
APOPHESIS OF RUSSIAN CULTURE
“And what is majestic Russian culture guilty of?” ”- Vocipated the new Russian dissidents who fled their wide and small-powerful homeland by the first flight just after the sanctions were taken.
“Oh, majestic Russian culture doesn’t give a fuck here.” Like some good Russians. We gonna do something with it. “- the disappointed Europeans respond to them.
Dear despised Europeans and other amateurs of majestic Russian culture (including Ukrainians), even today I look at the shots and videos of the cities and villages of the Kyiv region (not from Kiev as you continue to write and speak thunder to please the Russians). From my Kyiv region where I was born. Sigh. Bucha. Hostess. And I absolutely have to tell you:
Every time you talk about the reputed Russian ballet, I will tell the story of a young Brovary school teacher who was raped repeatedly in front of her own parents and then kidnapped by the Russian military. I’ll tell you about dozens or, perhaps hundreds of Ukrainian women raped, often in front of their own children; young girls aged 15-16 from Borodyanka who have experienced terrible violations by the Chechen commandos of Cadirov;
bodies of five young girls, raped, killed and abandoned at the side of the road; from this expression “we will fuck the ukrs girls” which was intercepted by the Ukrainian security forces in several phone conversations.
This is what I’ll tell you in response to your sentences on the Russian ballet.
Every time you talk to me about famous Russian composers, I will tell you about the story of a little girl who, along with her little brother, saw their mother agonizing for several days in a Marioupol basement. These poor children were forced to stay in the basement with their mother’s corpse because of the Russian army’s incessant bombings; of a little boy who witnessed his father’s murder by Russian soldiers who wanted him to kill, but he miraculously has survived this mess;
from a little girl handcuffed in the face by the Russians; from a little boy who wanted to flee Russian liberators with his grandmother in a small boat. The grandmother drowned and the child is still wanted. Here’s what I’ll tell you in response about famous Russian composers.
Every time you talk to me about great Russian fine arts, I will talk to you about the civilians of Makariv district gunned on their backs by the Russian military who tied their hands before killing them; hundreds of corpses in the streets of Boucha, Irpin, Gostomel;
hinges in the neighbourhoods Civilian hoops in the 21st century.
Here’s what I’ll answer you about famous Russian fine arts.
Every time you talk to me about the famous Russian theatre, I will talk about the story of a woman from the Brovary region whose Russian swampers stole all the metal tile from her house; tanks and Russian armored cars filled with ra It’s by the good ones Ukrainians: laptops, laptops, TV posts, washing machines, carpets, jewelry, alcohol bottles, pans, clothes, toys, shoes, everything that this second army in the world has p u touch; packages of stolen goods sent to Ukraine in Russia for their families, once arrived in Belarus;
sales of stolen items, organized on local Belarusian markets and Belarusian people who bought them.
Here’s what I’ll answer you about the famous Russian theater.
Every time you go to talk to me about the famous Russian cinema, I will talk to you about the horses ironed in the stables by the Russians; the animals of the outdoor zoo that died of hunger and thirst in Yasnogorodka;
and now from a supreme wilderness… Alabai breed dog, killed and eaten by Russian occupants. This is what I will answer you about the famous Russian cinema.
Whenever you talk to me about famous Russian literature I will tell you about dozens of phone conversations intercepted by SBU (Ukrainian security service) between Russian soldiers and their mothers and their wives; conversations tions that abound with rudeness; conversations in which women have command objects to be stolen in Ukrainian homes; conversations in which Russian mothers laugh at the stories of their sons raping Ukrainian women; conversations in which if the rude words are removed r will be two normal words “hello” and “bye”. This is what I will answer you about the famous Russian literature.
There is no more famous Russian culture, no literature, no cinema, no fine arts, no theater, no ballet. There’s a land of monsters, swindlers, rapists and murderers. A community of wild people that has no place in the civilized world anymore!
And to the newly made Russian dissidents refugees in comfortable apartments in Berlin, London, Larnac, Milan, Tbilisi, Astana, Vienna and other warm habitats we wish to follow the military ship route russian holding famous russian culture in their hands.
OlenaPshenychna
Translated by Iurii Landar & Maryna Sukach
До теми:
