ІНТЕРВ‘Ю АВАКОВА: ТЕКСТ І КОНТЕКСТ

Арсен Аваков: Не вірю у другий термін Зеленського — інтерв‘ю «Українській правді».

Арсена Авакова багато людей бачать як стратеґа, як людину, здатну до стратеґічного планування, до ведення переговорів та управління проектами (так принаймні оцінили його друзі у профілі на ЛінктІн).

Звісно, якоюсь мірою перелічені чесноти властиві Авакову. Інакше він не став успішним бізнесменом і не зробив би кар‘єру в політиці.

Хоча є люди, які хотіли б бачити Авакова на посаді президента або хоча б прем‘єра, він не спокушується на жодну із цих посад. Очевидно, він свідомий своїх недоліків і достатньо розумний, щоб усвідомлювати їх.

Отже, маючи незаперечні управлінські й комунікаційні таланти, Аваков, мабуть, не такий сильний у ролі стратеґа, як комусь це уявляється. З огляду на те, що в одному з інтерв‘ю Аваков наголосив на монументальності свого однопартійця Олександра Турчинова, можна припустити (щоб не стверджувати катеґорично), що Аваков є хорошим виконавцем ініціатив Турчинова, який як реальний стратеґ воліє залишатися за лаштунками.

Про це й годилося б пам‘ятати, читаючи інтерв‘ю А. Авакова «Українській правді», в назву якого винесено «Я не вірю у другий термін Зеленського».

Безумовно, зміст і характер розмови визначив журналіст Роман Кравець, який задавав запитання з розлогими преамбулами й часом вступав у суперечку із своїм співрозмовником.

Аваков навіть не спробував скорегувати зміст і форму інтерв‘ю. Відтак інтерв‘ю було зосередження навколо персоналій, кілька разів зачепило якісь події чи проблеми, але так і не вийшло на рівень обговорення ідей.

І це при тому, що у вступній частині Кравець представляє Авакова як «одного з найдосвідченіших політиків України, справжнього політичного важковика». При цьому він зосереджує увагу на стосунках Авакова з різними людьми, зокрема — з П. Порошенком, В. Зеленським, Р. Ахметовим та іншими.

Із того, як Аваков обговорює з Кравцем українських політиків, урядовців чи олігархів, складається враження, що він — типовий ситуативник, який використовує взаємини з іншими людьми для задоволення якихось своїх власних інтересів, поки ці стосунки не вичерпаються.

Як випливає з інтерв‘ю, ідея-фікс Авакова полягає в тому, щоб посадити за один стіл симпатичних йому політиків з різними поглядами й допомогти їм порозумітися й, можливо, створити чергову «Об‘єднану опозицію».

Звичайно, Аваков щось говорить про роботу на благо України, але це зводиться до загальників, якими він вимальовує Україну як територію й місце своєї політичної діяльності. Ото й уся стратеґія цього «важковика».

Україноцентризм, стратеґічне бачення перспектив побудови успішної України, інші чесноти тут і не ночували. Рівень національної свідомості й громадянської зрілості як був на рівні плінтуса, так там і залишається. Без жодної надії на зростання.