У його історії ще далеко не всі сторінки відкриті
Виявляється державний зрадник Андрій Деркач отримав на рф звання “героя росії” та медаль “золотая звєзда”.
Це — максимально промовистий жест. Кремль нагороджує тільки тих, чиї багаторічні операції дали реальні результати. Саме так ворог оцінює внесок свого агента глибинного проникнення, який працював в Україні роками.
Але є підстави вважати, що в історії Деркача ще далеко не всі сторінки відкриті. Залишається низка тем, які росія ретельно приховує, а українські та західні спецслужби не коментують, можливо, поки триває робота.
По-перше, його недосказана роль у США.
● Публічна частина справи Деркача у США – це лише верхівка айсберга:
- спроби впливу на виборчі процеси,
- робота через “аналітичні центри”,
- контакти з токсичними “розслідувачами”, які тиражували потрібні Кремлю наративи.
Але ключові питання залишаються без відповідей:
- Чи створив він повноцінну агентурну мережу на території США?
- Хто входив у її ядро й чи залишаються ці люди активними?
- Яку роль у цьому відігравала його родина, що проживає в США?
- Чи не прикривали сімейні зв’язки фінансові та комунікаційні канали впливу на американські інституції?
Американські правоохоронці досі не оприлюднили всього масиву даних. І це саме по собі показово.
Найнебезпечніше те, що:
По-друге нерозкрита українська частина його агентурної роботи.
Усі пам’ятають фігурантів “плівок Деркача”, але коло людей, з якими він працював роками, значно ширше. Частина з них намагалася впливати на енергетику, частина — на оборонний сектор, частина — на церковні та медійні структури.
- деякі з його людей у владі так і не стали публічними, бо ніколи не “світилися” поруч із ним;
- у кількох випадках це – особи, які сьогодні мають більше реального впливу, ніж той же Галущенко, якого часто згадують у контексті його оточення;
- частина з них могла діяти “легально”, просуваючи потрібні Кремлю рішення під прикриттям державних посад.
І саме це пояснює, чому росія так демонстративно нагородила Деркача саме зараз: виконані та невиконані завдання мають продовження.
Тому нагородження Деркача — це не просто жест. Це сигнал, що Москва:
- підтверджує його цінність як агента стратегічної дії;
- посилає меседж іншим “сплячим” агентам – що їхня вірність буде винагороджена;
- демонструє, що операції Деркача ще не завершені, а частина його мережі продовжує діяти.
Україні та партнерам важливо розуміти, боротьба з російською агентурою — не історія минулого, а історія, яка триває прямо зараз.