ВІДІЙШОВ СТЕПАН КОЛЕСНИК

…рідкісний журналіст і письменник….

Відійшов сьогодні, а ще торік обробляв свою дачну ділянку, виростив великий урожай городини, показав, як консервує її в різних банках і т. ін.

У 90-х роках — приятелювали ближче, коли він працював доцентом на факультеті журналістики (нині Інститут) в одному (жовтому) корпусі з філологами.

Він принагідно в деталях розповів мені, як “звільнили” в 1964 році з журналістської роботи за статтю “Верблюд і капуста”. Потім позбавили партійного квитка, а вдалося поновлюватися лише за заявою до Партійного з’їзду. Це було тоді, коли керував партією в Україні Петро Юхимович Шелест.

Коли вигнали за межі партійного керівництва і самого Шелеста (за книжку “Україна Наша Радянська”, в якій кадеб’ятники прочитали націоналістичну абревіатуру УНР, тобто — Українську Народну Республіку), Степан Колесник чи не першим із журналістів відвідав Шелеста на його відлюдькуватій дачі, і він йому розказав, що підробляє на хліб-сіль у дачних сусідів плетінням українських тинів (з лози). Спочатку виплів собі, а потім почав одержувати замовлення на цю традиційну українську загорожу від багатьох таких же, як він, відставних партійців. Забув я тільки, на якій території підмосков’я була ця Шелестова дача з тином….

Можливо, Степан Павлович описав це і в своїх мемуарах, але вони мені не траплялися. Остання з ним зустріч була в лікарні у Феофанії. Мене туди загнала простуда від кондиціонера, а він просто оздоровлювався. Здавалося, що йому не буде віка. Він почувався загалом бадьоро і при добрій пам’яті, але з часом, очевидно, роки взяли своє….

Степане Павловичу — многії літа на Небесній дорозі!

PS. У статті «Вер­блюд і капуста» (г. «Радянська Україна», 1964), викривав колгоспну безгосподарність і некомпетентність рад. та парт. кер-ва (так пишеться в ЕСУ).

Михайло Наєнко