«Російський народ має право на певне майбутнє», — каже все більше політичних експертів і технологів. Люди цей висновок читають і погоджуються, спираючись на правовий і гуманітарний грунт. А це — ключова міжнародна помилка, оскільки згаданого «народу» не існує.
Документально і фізично, географічно і юридично є буряти, татари, якути, башкири, тувинці, чеченці, аварці, мансі, мордва і ще сотня етнічних груп. У кожного є реальна територія проживання. Вигадка якогось дячка: «Москва — третій Рим!» — змусила нащадків ординців вигадати «росіян» та «рускіх», «колиску трьох братніх народів» і, як зозуля з чужого гнізда викидає пташеня, знищити реальних українців, привласнюючи їхню історію.
Історична маячня кремлівського диктатора — хоч сталіна, хоч путіна — лише брехливі виправдання злочинців. Доки в світі терпляче слухатимуть фантазії путіноїдів, їхні злочини проти людства триватимуть. Дипломатія керується документами і договорами, але не симулякрами й іншими фальшивками.
Запрошую на поминки «рускіх». І Мединського, зі Сміли, і Матвієнко, з Шепетівки, і Деркача, Андрія, з Дніпра, і Олійника, Володимира, з Бузівки — усім «пʼядь» виділимо!
У своїй країні при владі ми дожилися до того, що привели на найвищі посади не достойних урядування, а продуктів тривалої русифікації, осіб без історичних та інших знань.
Президент науку про минуле називає «муттю», а лідер парламентської фракції ворожі гуманітарні вимоги вважає «якимось бла-бла-бла».
Не лише цих осіб, але й багатьох молодих європейських політиків путін своїми «пєчєнєгамі» загнав на слизьке. Грецькі філософи стверджували, що історія карає за незнання. Очевидно, що першими постраждали якраз ті, хто знав. Суд над незнайками і фальсифікаторами ще попереду.
Чекати, доки бенкетують невігласи, аферисти й злочинці, смертельно небезпечно. Дедалі більше особистостей в нашій державі усвідомлюють загрозу, з якої лише посміювалися. То американцеві Такеру Карлсону можна вибачити його подив після путінської псевдоісторичної лекції.
Для нас цей «брєд» обертається вимогою віддати «каждую пядь руской зємлі». Як вчорашній українець Мединський став (не раптом!) «рускім», то вже й нашу землю може забирати? Таких покручів серед нас — море! На наше щастя, більшість з них — боягузи, а наші сміливці — наші!
Єдину відповідь загарбникам, чим би вони не прикривалися, грамотно сформулював Роберт Бровді «Мадяр»: всі ляжете на тій землі! Доки суть цієї думки не оволодіє всіма чесними політиками, доти ворог безкарно нахабнітиме.
Ясно, що окупант однаково боїться правди і зброї. Але зброї боїться більше. Куля переконливіша, ніж слова меморандумів про мир.