Переговори в Абу-Дабі цілком очікувано завершилися цілковитим фіаско
Перший день пройшов під суперечки чисто організаційного характеру. Найактивніше щодо допуску до переговорів європейських представників.
Два американські переговорники уже не вперше провалюють місію й розуміють свою пофнепридатність.
Якість делегації від Зеленського — це взагалі дно дна і очікувати від цих істот хоч якоїсь продуманої роботи не приходиться. Та й завдання в них інше.
Тому саме Кушнер найактивніше боровся за допуск європейців, а рашисти на чолі з Мединським категорично заперечували, бо їхня безумовна перевага на переговорах зруйнується. Рашистська делегація, як не сумно це визнавати, незрівнянно сильніша за нєдорослів, яких послав Зеленський.
Саме цю перевагу вони реалізували в стартовому завданні першого дня. Його максимальна мета мала б звестися до колись так висміюваного (а нині нашим недорогеньким ротики позабивало) «Домовилися домовлятися». Але в дорослій дипломатії і отакий ніби нульовий рівень має багато підводних каменів. Бо ж далі йде наступне питання:
Домовилися ЯК домовлятися?
Із усіма деталями й нюансами про черговість, методологію, темпи, прив’язки до актуальних подій тощо. У нас щось подібне міг би на доволі невисокому рівні вести та хоча б зрозуміти тільки Кислиця. Але він у тій делегації, де головує Умєров, лише для меблів. Тому програмні цілі поки ворог переграв, на жаль, всуху.
Друга тема, яку обіцяли на перший день — це параметри майбутніх безпекових гарантій.
Наші дурненькі тут в Україні від того тішаться. Як тоді від Зе про шашлики. Ідіоти ні тоді не зрозуміли, ні зараз не в’їжджають, що це вони в ролі шашликів. І нині також.
Не дарма ж нагадую, що склад делегацій нерівноцінний: три ідіоти й два вже давно здеградовані спеціалісти проти добре зорганізованої численної банди цинічних і жорстких спецслужбістів і дипломатів. Для виду очолює те зібрання дійсно кретин Медінський, але він для відморожування, коли треба відбивати напір американців. Решта виконує за сценарієм.
Отже, на раші досі визнають лише ті гарантії безпеки, які, як вони твердять, парафував Зеленський у квітні 2022 року після Стамбульської змови Арахамія-Мединський. Там багато всього, але гарантії тільки для ерефії!
Наприклад, вимога чіткої заборони вступу (прийняття) України в НАТО з гарантіями. Скорочення, фактично, ліквідація ЗСУ до мікроскопічних розмірів, із забороною на цілий ряд озброєнь та поверненням усієї зброї, яка в нас від партнерів. Там русскоміровський блок, чистки в нашому суспільстві (та «денацифікація»). Реальна угода, а не оті зе-меморандуми, про гарантії безпеки Україні від расєї. І в неї виключне право вето на підключення та здійснення підтримки й захисту іншими країнами-гарантами.
Так-так, це все було підтримано Зеленським у квітні 2022-го, зірвано візитом Бориса Джонсона, але зафіксоване пуйлом, як уже пройдений етап і погоджені постулати.
З власного досвіду спілкування з пуйлом ще в 1991 році — він мислить плацдармами – зайняті вже не віддає. Так і з тим погодженням. Доказів нема, але схоже, що рашисти після перерви ошелешили нашого триголового змія зеленича фактом уже давно узгодженого, в їхньому розумінні, рішення. Тому так мало будь-яких коментарів про це. Тим паче, що дискусії не відбулося. Її, як очікувалося, рашисти щодо таких пунктів навіть не допускають. А рівень нашої делегації не дає підстав сподіватися на гідну відповідь.
Тепер про другий день.
Сьогодні мала відбутися дискусія про території. Наші території нагадаю. Ще й ті, які ворог досі не захопив, але чекає, що йому їх віддадуть, як лише передумову для початку предметних переговорів. Можна уявляти, що буде далі при такому нерівноцінному рівні учасників. Тут, як розумію, без просувань. Наші за даними Політіко й ще пари видань, відкинули наївну й дурну американську пропозицію про зміни меж Донецької області. Пропозиція не погана, вона просто нереалістична, наївна й дурна.
Але відмовитися від запропонованого американцями мали рашисти, бо це проти них була пропозиція, а поперед батька в пекло, відкинув це Умєров. Чим віддав бонуси Медінському, а на себе перетягнув негатив. Ну, ідіоти, або ж вороги по наш бік столу переговорів.
Далі був типовий тупий вихлоп ротом від Мединського: «Кожна пʼядь російської землі буде повернута росією так чи інакше».
Після цього щось ще продовжувати цього разу вже не було сенсу. Другий день переговорів протривав десь менше трьох годин із усіма процедурами й реверансами від господарів і посередників.
У сухому залишку:
- Питання участі європейців у переговорах не відстояли. З ними ми можемо консультуватися, але окремо.
- Обсадити Мединського в дискусії вони не зможуть.
- Процедуру не нав’язали й поступилися чужим заготовкам за відсутності своїх.
- Дозволили ворогу задати їхню тему для обговорення, а не дискусію щодо різних варіантів стосовно безпеки.
- Наостанок, набундючені розійшлися з тим, що розмова продовжиться ще колись.
Але обидві сторони виконали основні директиви: не допустити швидких рішень, відкласти всі питання на потім, а якісь реальні домовленості лише на весну-літо.
Тому обидві делегації, загалом, задоволені.
У програші Україна. Бо слати таких олухів відстоювати майбутнє країни може тільки ворог…
На фініш. Про обмін полоненими тисяча на тисячу або й півтори на півтори. Дуже важливо, але поки це лише заявка і… блеф від Буданова.
Навіть такої домовленості нема, хоча обмін потиху готується. Він, як я думаю, відбудеться доволі скоро. Але після гучних заяв Буданова (він міг приватно про це переговорити й повірити, що вже все вирішив) рашисти умисно не стали давати хоч такий подарунок і позитив укр-делегації.
Це вже чисто психологічне — для приниження.
А американці підіграли не цим «українцям», а рашистам. Хоча полонені, як припускаю, таки повернуться.
Пройшли експрес-брифінги Мединського з рашистською делегацією й Кушнера чомусь з українською, хоча він поводився, як переговорник від раші. Наприклад, першого дня закликав усіх присутніх просто повірити путіну на слово, що той хоче миру…
Нічого нового, що б поміняло попередні оцінки, не відбулося, окрім одного. Мединський таки підтвердив погодження обміну полонених. Попередньо цього не підтверджували, тому я мав більш стримані сподівання. Хоч одна дійсно добра новина.
Ще Віткофф з Кушнером летять до москви й завтра будуть зранку спілкуватися з пуйлом. Отут уже я взагалі ні на що не очікую. Маємо поки підстави радіти лише з близького повернення наших захисників з ворожих концтаборів. Тепер уже навряд чи скасують.
***
Театр закінчився, починається туризм
Виглядає дуже зворушливо. Сидять, значить, за одним столом українська та російська делегації, про щось там серйозно куштують повітря, обмінюються паперами. Поруч ходять Стів Віткофф із Джаредом Кушнером — дивляться на це все і кивають.
Здавалося б: раз уже зібралися, сіли в одному залі, ну то закрийте двері, вимкніть телефони і сидіть там до посиніння, поки або текст документа не з’явиться, або хтось не розплачеться.
Але ні. Весь цей цирк чомусь має закінчитися. І тепер американські посланці, за інформацією ТАСС, мають терміново знову пакувати валізи, щоб їхати особисто по офісах Києва та Москви.
Тобто як? Вони щойно зустрілися, поговорили — і замість того, щоб призначити нову зустріч на завтра чи післязавтра в тому ж форматі, тепер будуть знову кататися містами туди-сюди? З кортежами, мігалками, протоколом, фотографіями в кабінетах і тупими пресрелізами про «конструктивний діалог»?
Схоже, велика дипломатія остаточно перетворилася на дорогий геополітичний туризм. Літати бізнес-класом між Абу-Дабі, Києвом і Москвою з вигляду осяяних посередників — справа приємна. Особливо коли від самого процесу ніхто не вимагає реального результату, головне — щоб штемпелі в паспорті ставилися регулярно.
Театр акторів другого плану відіграв своє. Починається гастрольний тур кабінетами.