ENG | УКР
HOW THE WEST “RAISED” CHINA
The West “raised” China by opening its economy to investments and technologies, providing access to global markets through trade and membership in the WTO, as well as through strategic rapprochement after the Cold War, which allowed China to use its cheap labor resources and create a manufacturing base, but at the same time accumulated dependence on Western markets and technologies and put the West’s dominance at risk, which caused trade wars and geopolitical rivalry.
Key stages and mechanisms:
- “Open Door” policy (late 1970s):
Deng Xiaoping initiated economic reforms, attracting Western investments, technologies, and management experience.
Special Economic Zones (SEZs): Creating zones (Shenzhen, Zhuhai) where favorable conditions were implemented, attracting foreign capital and production.
- Integration into the global economy (1990s – 2000s):
Joining the WTO (2001): With access to the US market and other Western countries, China became a “global factory”.
Large-scale exports: Western companies located production in China, taking advantage of cheap labor, which led to China’s huge trade surplus and US deficit.
Technological transfer: Western partners transferred technologies to China in exchange for market access, accelerating its industrialization.
- Geopolitical rapprochement:
Rapprochement after the Soviet-Chinese split: The West (especially the USA) saw China’s counterweight to the USSR, which contributed to economic cooperation.
Strategic partnership (after the 2000s): China used its economic influence to strengthen its position, while the West hoped for economic development to lead to political liberalization.
Con bequests:
“Chinese miracle”: China became the world’s second-largest economy, lifting hundreds of millions of people out of poverty.
Threat to the West: China has become an economic and geopolitical competitor, leading to trade wars, a technology race, and new challenges for Western countries.
Nationalism: The Chinese regime uses its successes to strengthen its legitimacy, appealing to the “century of humiliation” and the desire to restore its greatness.
Thus, Western countries, seeking economic benefits and strategic partnership, inadvertently contributed to China’s emergence as a global power that today competes with them on the world stage.
Vladimir Darskiy
***
ЯК ЗАХІД «ВИРОСТИВ» КИТАЙ
Захід «виростив» Китай, відкривши свою економіку для інвестицій і технологій, надавши доступ до світових ринків через торгівлю та членство в СОТ, а також завдяки стратегічному зближенню після завершення «холодної війни». Це дозволило Китаю використати свої дешеві трудові ресурси та створити потужну виробничу базу. Водночас це призвело до формування залежності від західних ринків і технологій, а також поставило під загрозу домінування Заходу, що зрештою спричинило торговельні війни та геополітичне суперництво.
Ключові етапи та механізми:
- Політика «відчинених дверей» (кінець 1970-х років):
Ден Сяопін ініціював економічні реформи, спрямовані на залучення західних інвестицій, технологій та управлінського досвіду.
Спеціальні економічні зони (СЕЗ): створення зон (Шеньчжень, Чжухай) зі сприятливими умовами для залучення іноземного капіталу та виробництва.
- Інтеграція у світову економіку (1990-ті — 2000-ні роки):
Вступ до СОТ (2001 рік): отримавши доступ до ринків США та інших західних країн, Китай перетворився на «світову фабрику».
Масштабний експорт: західні компанії розміщували виробництво в Китаї, користуючись перевагами дешевої робочої сили. Це призвело до величезного профіциту в торгівлі для Китаю та відповідного дефіциту для США.
Передача технологій: західні партнери передавали технології Китаю в обмін на доступ до його ринку, що прискорило індустріалізацію країни.
- Геополітичне зближення:
Зближення після радянсько-китайського розколу: Захід (зокрема США) розглядав Китай як противагу СРСР, що сприяло розвитку економічної співпраці.
Стратегічне партнерство (після 2000-х років): Китай використовував свій економічний вплив для зміцнення власних позицій, тоді як на Заході сподівалися, що економічний розвиток призведе до політичної лібералізації.
Наслідки:
«Китайське диво»: Китай став другою за величиною економікою світу, вивівши з бідності сотні мільйонів людей.
Загроза для Заходу: Китай перетворився на економічного та геополітичного конкурента, що призвело до торговельних війн, технологічних перегонів і появи нових викликів для західних країн. Націоналізм: китайський режим використовує свої успіхи для зміцнення власної легітимності, апелюючи до «століття принижень» і прагнення відновити колишню велич.
Таким чином, західні країни, прагнучи економічних вигод і стратегічного партнерства, мимоволі сприяли перетворенню Китаю на глобальну державу, яка сьогодні конкурує з ними на світовій арені.