Кабінетні візії чи чергова дорожня карта перемоги?
У соцмережах появилася спроба винести на обговорення книжку Володимира Іваненка «Екзистенційна війна: Природа війни Росії проти України та стратеґія перемоги України», видана 2025 року англійською мовою. Ініціатор дискусії Павло Федик обмежився згенерованим штучним інтелектом описом книжки і взявся критикувати її зміст, не завдавши собі клопоту прочитати саму книжку, і огульно звинувачує автора в усіх можливих гріхах. Вчаровують претензії П. Федика з приводу того, чого в книжці, розрахованій на зарубіжного читача, немає для читача українського. Публікуємо його текст без редакторського втручання.
УСІМ
***
📚 ПОРАДИ СТОРОННЬОГО: КАБІНЕТНІ ВІЗІЇ ЧИ ЧЕРГОВА ДОРОЖНЯ КАРТА ПЕРЕМОГИ?
Книга «Existential War: The Nature of Russia’s War on Ukraine & Ukraine’s Victory Strategy» автора Volodymyr Ivanenko, (побачила світ у березні 2025 р/), пропонує англомовному світові геополітичний погляд на завершення російсько-української війни. Це порівняно невелике видання обсягом у 140 сторінок (цифрова версія на Amazon коштує $9.99, а паперова — $15.99). Наклад видання, ймовірно, друкується за принципом «друк на вимогу» (print-on-demand), що є стандартною практикою для незалежних авторів на сучасних платформах.
• Текст цілеспрямовано написаний англійською мовою і супроводжувався краудфандинговою кампанією на платформі GoFundMe з метою фінансування розсилки книги західним елітам та бібліотекам університетів. Проте реальні фінансові показники виявилися доволі скромними: за весь час кампанії вдалося зібрати лише $505 від 6 жертводавців.
• Попри відправлення примірників до Білого Дому, книга навряд чи помічена західною дипломатією — жодної офіційної чи публічної реакції від Вашингтону або провідних аналітичних центрів на неї не вдалось помітити.
🌐 Автор знову піднімає вже досить зашкарублу тему перемоги, намагаючись реанімувати дискусії навколо максималістських цілей. Стратегія автора вибудовується навколо п’яти ключових імперативів:
🛑 Відмова від компромісних переговорів: Категоричне заперечення будь-ких угод із Кремлем, оскільки поступки лише відтерміновують нові фази агресії.
⚖️ Визнання РФ державою-терористом: Оголошення Росії терористичним утворенням на глобальному рівня з запуском жорстких санкцій.
🏛️ Міжнародна кримінальна відповідальність: Судове преслідування керівництва РФ через спеціальні трибунали за воєнні злочини.
🛡️ Подолання міфів про «непереможність» РФ: Системне руйнування кремлівської пропаганди та усунення переоцінки військової міці Росії.
🤝 Роль глобальних альянсів: Ставка на довгострокові міжнародні коаліції як головний гарант суверенітету України.
🔍 Аналіз стратегії: що вже працює, а що є кабінетною мрією?
Очевидно, що більша частина із запропонованого уже тривалий час реалізується українською дипломатією, громадянським суспільством та силами оборони на практиці. Боротьба з міфами, робота над Спеціальним трибуналом та системний санкційний тиск — це базові елементи урядової політики України.
• Власне авторським внеском Володимира Іваненка виглядає спроба об’єднати ці елементи в монолітну доктрину.
Оскільки дослідник перебуває за кордоном, його праця сприймається радше як умоглядні «кабінетні» рекомендації.
• 🌍 По-перше, вона не містить відповідей на NB! питання – як українському народу всередині країни, в умовах тривалого виснаження та щоденних обстрілів, практично підтримати чи забезпечувати реалізацію цих намірів?
• Чи варто уряду і народу США підтримувати низову стійкість, цивільну оборону та самоорганізацію громад, як чинники вітчизняного Спротив?
• 👥 По-друге, прагнучи «краху імперії», автор ігнорує внутрішні чинники самої Росії. У книзі немає жодних вказівок на те, як хоча б спробувати використати потенціал прихованої армії «симпатиків миру» всередині 140-мільйонної РФ чи якими інструментами зрештою повалити злочинний режим Кремля зсередини?
Без цього низового та внутрішнього вимірів глобальний план автора, ймовірно, так і залишиться лише красивими геополітичними фантазіями на папері.
📋 ДОВІДКОВО: Що насправді відбувається всередині РФ?
На відміну від абстрактних закликів автора, свіжа профільна аналітика (2025–2026 рр.) демонструє значно реалістичнішу, хоч і приховану картину внутрішніх процесів в агресора:
• 📊 Латентний антивоєнний потенціал: Незалежні соціологічні центри (як-от @Chronicles та @ExtremeScan) фіксують, що ядро переконаних супротивників війни всередині Росії стабільно тримається на рівні близько 20% (Карл! Це щонайменше 20 мільйонів дорослих росіян.)
• Щобільше, останні дослідження показують, що до 68% росіян готові підтримати мирну угоду, яка б передбачала компроміси та відмову від початкових цілей Кремля, оскільки ціна війни для повсякденного життя стала занадто високою. Очевидно, що цей потенціал залишається пасивним не тільки через тотальний поліцейський контроль…
• 📉 Виснаження та тривожність: Аналітичні звіти експертів підтверджують зростання внутрішньої напруги та глибоку системну кризу. На тлі репресій проти незалежних економістів та вимивання ресурсів на війну, реальна підтримка партії влади падає. Обіцяна Кремлем «стабільність» дедалі більше перетворюється на хаос і тривожність, змушуючи частину населення шукати приховані шляхи саботажу мобілізаційних планів.
• ❌ Зачистка легального поля: Оцінки аналітиків @ACLED щодо виборів до Держдуми доводять, що системну опозицію в РФ поверхнево ліквідовано. Будь-який легальний протестний опір наразі можливий виключно через особисті жертви та високу ймовірність ризиків переслідувань творців миру і противників СВО. Тому реальний потенціал змін криється в накопиченні латентного невдоволення та втоми.
• 🔥 Перенесення війни на територію ворога: За даними Інституту вивчення війни (ISW), удари по нафтовій та логістичній інфраструктурі вглиб РФ є чи не єдиним дієвим інструментом, що змушує російське суспільство «відчути війну» та руйнує міфи пропаганди про її безпечність для звичайного росіянця.
Стежити за цими процесами та розуміти їх — критично важливо, адже саме від реального стану справ усередині РФ, а не від відірваних від життя геополітичних декларацій, безпосередньо залежить стійкість та #Антикрихкість нашого @Cпротив, зрештою наближення справедливого миру, як реальної перемоги.
***
🔥 Надійшов ще
📢 коментар від анонімного користувача:
☑️ праця Володимира Іваненка Volodymyr Ivanenko) 💯орієнтована суто на західну академічну аудиторію та мейнстримні аналітичні центри США.
☑️Автор використовує вже добре знайомі й «комфортні» для американського читача наративи (від «енергетичної зброї» до «ефекту Зеленського»).
☑️Проте побудова вже навряд чи актуальної стратегії перемоги неминуче робить її дещо відірваною від динамічних і жорстких реалій сьогодення. Це ще раз доводить: це якісна, шляхетна, але все ж таки суто кабінетна компіляція, яка, ймовірно, саме через свою теоретичність і не змогла зацікавити прагматичний Вашингтон.
☑️Аналіз хронології показує, що книга, яка вийшла у березні 2025 року, насправді активно писалася наприкінці 2024 року на основі ідей та матеріалів ще осені 2022 року — періоду Харківського та Херсонського контрнаступів. Це пояснює, чому стратегічні візії автора застрягли в абсолютно іншій воєнно-політичній реальності й не враховують викликів наступних років війни.
☑️Оскільки основний масив книги розроблявся на базі концепцій чотирирічної давнини, ми бачимо класичний кабінетний огляд літератури минулих етапів війни.
☑️Автор намагається структурувати факти періоду 2022–2023 років, що автоматично робить його власну стратегію перемоги запізнілою та ретроспективною, адже реальна ситуація на фронті й у геополітиці станом на 2026 рік пішла далеко вперед.
☑️Впадає в око серйозне протиріччя в позиції дослідника.
🔥З одного боку, він справедливо дорікає західним аналітикам за те, що вони підіграють Кремль, розглядаючи війну через призму «наративу про розширення НАТО».
🔥З іншого боку, перебуваючи за кордоном, автор різко критикує «некритичне ставлення до Зеленського» та звинувачує керівництво України у відсутності стратегічного мислення, фактично покладаючи на Київ частину провини за початок війни.
📢🔝🔥☑️ У підсумку : типова позиціюя представника відірваної від реальності політичної еміграції. Автор критикує Захід за нерозуміння Российская Федерация, критикує українську владу за «помилки», але при цьому сам не пропонує жодних прикладних інструментів для внутрішнього Спротив у українського суспільства або для реального розхитування 140-мільйонної РФ зсередини.
☑️Саме ця академічна умоглядність, застрягла у хронологічних рамках 2022 року та помножена на різкі внутрішньополітичні випади, ймовірно, і стала причиною того, що книга залишилася навряд чи поміченою та проігнорованою у прагматичному Вашингтоні.🔥
Павло Федик
Цікава у пана Павла Федика освіта. Через 17 років після закінчення Київського університету імені Т. Шевченка (1985) він закінчив Фінансову академію при уряді Росії (2002).
До теми:
Україномовна книжка, яка допомагає зрозуміти зміст англомовної книжки «Existential War»: