Про коментарі до запису Ольги Стефанишиної
Післяслово проф. д-ра Володимира Іваненка, голови Орґкомітету Руху Світового Українства (від січня 2022 р.), колишнього голови Міжнародної Асоціації Громадян України (1997-2010 рр.), читайте після добірки коментарів, залишених під записом нової послиці України в США.
Дмитро Тор: вітаю. Намагаюсь розібратись, як відбувається процес запрошення людей на ці дзвінки і хто відповідає за складання списків? Якщо мова іде про “лідерів громад” — хто саме представляв до прикладу Нью-Йорк? Бо людей, хто дійсно робить багато як і адвокаційної волонтерської (хочу підкреслити без заробітної платні) роботи, роботи по допомозі Силам Оборони і т.д. історично чомусь не запрошуються на ці дзвінки. Чи могли ви скерувати до того, хто відповідальний в Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США за цю комунікацію. Дякую.
Ольга Стефанишина: вітаю. Напишіть в по ямі повідомлення. Ми з радістю залучимо всіх.
Дмитро Тор: вибачте не зрозумів, кому написати. Дякую
Тетяна Новохатська: Аналогічне питання по WA
Жанна Ґалєєва: Погоджуюсь,
Мені також цікаво, як моя організація Bird of Light Ukraine може долучитися до цього діалогу.
Наші ініціативи сьогодні забезпечують тисячі людей у прифронтових громадах необхідними продуктами харчування. Ми відновлюємо водопостачання у лікарнях, навчальних закладах та населених пунктах, що постраждали внаслідок підриву Каховського водосховища.
Мережа з 16 центрів для переселенців у різних містах України надає понад 8 000 внутрішньо переміщеним особам соціальні послуги, освітні воркшопи для дітей і, найголовніше, відчуття спільноти та підтримки.
Станом на сьогодні наші програми вже допомогли понад 675 000 людей по всій Україні, і ми не зупиняємося.
Окремо хочу зазначити нашу адвокаційну діяльність щодо викрадених українських дітей, яка привернула увагу провідних міжнародних медіа:
- The New York Times https://www.nytimes.com/2024/10/29/arts/design/empty-beds-little-ukraine-exhibition.html
- The Guardian https://www.theguardian.com/artanddesign/2024/oct/28/empty-beds-ukraine-art-installation
Ми ефективно використовуємо американські долари в Україні — і для України, трансформуючи підтримку у реальні результати, людські історії та відновлення життя
Роман Венгренюк: Iryna Ivanisik чи можете долучити нашу організацію Revived Soldiers Ukraine та інші такі як Dmytro Top Liberty for Ukraine до наступних дзвінків?
Українська Національна Ліга Жінок Америки: Ми завжди раді можливості зустрітися з вами і дізнатися, як ми можемо надати більшу підтримку у нашій спільній місії.
Володимир Капчинський: Як завжди плескали язиками ніпрощо. Скільки зп капнуло за цю зустріч?
Юрій Дейчаківський:
Від УСІМ та Орґкомітету Руху Світового Українства:
Читачі нашої попередньої публікації із записом Ольги Стефанишиної про «онлайн-зустріч із лідерами української громади, керівниками консульських установ та почесними консулами України у США: поінформувала учасників про результати останнього візиту Президента Володимира Зеленського до Вашингтона, динаміку двостороннього діалогу, питання збереження і зміцнення підтримки України та перспективи справедливого завершення війни» підказали нам, що було б добре під текстом послиці України розмістити й коментарі, що їх залишили під її записом учасники соцмереж.
Зазвичай ми це робимо під обговорюваним текстом, але цього разу ми вирішили зібрати ці коментарі в окремій публікації, оскільки сукупність висловлених думок нагадує нам про проблему, яка залишається невирішеною.
Це проблема так званої «номенклатурної діаспори», тобто тієї частини української громади в США, яка лягла під політиків, що приходять на вищі щаблі влади в Україні, й справно виконує їхні забаганки незалежно від того, яку політику вони проводять і чи є їхня політика україноцентричною чи ні. Ну, а за це «номерклатурних діаспорян» нагороджують орденами й медалями, підтримують матеріально й підгодовують та споюють на посольських прийняттях.
Це давня і ще радянська традиція використовувати «прогресивну діаспору» для політичних ігрищ. Саме через те, що українська влада підімʼяла під себе найбільші організації українського зарубіжжя й почала нещадно «душити активну діаспору» (цитуємо таємний циркуляр, розісланий у посольства під час президентства П. Порошенка), українська діаспора перестала справляти належний вплив на націєтворчий та державотворчий процеси в Україні так, як єврейська, литовська та інші діаспори справляють вплив на свої країни.
Більше того, дослідники української діаспори зауважили, що в останнє десятиліття, і особливо — з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли мільйони громадян України стали біженцями і опинилися в зарубіжних країнах, громади української діаспори почали зазнавати усе більшого впливу «русского міра».
Це обумовлено тим, що в потоках біженців з України опинилося багато агентів впливу «русского міра», а також корисних ідіотів («какая разніца»). Колаборація провідних діаспорних організацій з українобайдужими та антиукраїнськими політичними силами зробила свою чорну справу: в українських громадах не було налагоджено україноцентричну інформаційно-розʼяснювальну роботу, курси для вивчення української мови та мови країни перебування та ін.
Зрештою, маємо те, що маємо. І цей розбрат в українській діаспорі буде тривати доти, поки українське зарубіжжя не відновить свою україноцентричну потугу, завдяки якій, власне, Україна стала незалежною після розпаду СРСР.
Ну, а представникам тих діаспорних орґанізацій, які не були запрошені на номенклатурну зустріч із новою послицею, можна порадити одно: нас будуть запрошувати, коли ми будемо нарощувати мʼязи і станемо потужнішими за орґанізації, що опинилися в руках «номенклатури», яка свідомо чи несвідомо шкодить українській справі.
І ось вам промовистий приклад з мого особистого досвіду. У березні цього року я опублікував книжку «Existential War» («Екзистенційна війна») англійською мовою, метою якої є пояснити природу війни Росії в Україні та стратеґію перемоги України у цій війні.
За час, що минув після виходу книжки посольство України в США взагалі не зацікавилося нею, хоч могло й повинне було б влаштувати її презентацію як у посольстві (тут особливу «подяку» треба сказати О. Маркаровій, для якої «котлети по-київському» з українським прапорцем були важливішими над усе), так і в Конґресі США. Так само вихід книжки проіґнорували всі діаспорні орґанізації (УККА, «Четверта хвиля» та ін.) й «ломи» (лідери «общєствєнного мнєнія») в українській громаді США (можна називати конкретні імена).
Складається враження, що всі були активні на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну передусім тому, що діаспоряни тоді були щедрими на фінансові й речові пожертви, з яких значна частина (15% за законом) могла осідати в руках «номенклатурних діаспорян». Аж надто активні ще пару років тому, багато з них повністю зникли з інформаційного простору на тепер, коли нам особливо важливо демонструвати наш дух і нашу силу.
І останнє. Цими днями ми опублікували чергове звернення Орґкомітету РСУ, яке мало бути петицією до президента США Дональда Трампа, але на сайті Білого Дому петиції тепер не приймають. Зверніть увагу, скільки людей підтримали наше звернення поширенням або хоча б уподобаннями. «Номенклатурні діаспорні орґанізації» не відгукнулися на наші запрошення й заклик до обʼєднання зусиль світового українства для захисту України й української справи. Відтак робіть висновки.
Володимир Іваненко,
президент корпорації Україна, голова Орґкомітету Руху Світового Українства, колишній голова Міжнародної Асоціації Громадян України.
