Їх обрала журналістика
Директор Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка Юрій Бондар виклав у соцмережі скани із нової книжки «100 імен Інституту журналістики».
Анотація
100 імен Інституту журналістики: біографічний довідник / Упорядник С. Беженар; передмова Ю. Бон-даря. — Київ: 7БЦ; ННІЖ КНУ імені Тараса Шевченка, 2025. — 256 c. ISBN 978-617-549-598-8
Біографічний довідник «100 імен Інституту журналістики» створено до 80-річного ювілею Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка — одного з найвпливовіших осередків формування української журналістської школи.
Книга обʼєднала 100 життєвих історій випускників та викла-дачів, які зробили значний внесок у розвиток журналістики та журналістської освіти в Україні. Це не лише довідник, а й літопис яскравих особистостей, натхненних ідей та звершень.
Видання стане цінним для тих, хто прагне глибше пізнати історію українських медіа, знайти приклади для наслідування та відчути, як творилася журналістська традиція країни.
Передмова
Їх обрала журналістика
Історія навчального закладу вимірюється передусім іменами. Тими, хто стояв біля витоків, тими, хто торував дорогу, хто надихав, навчав, творив, змінював. Упродовж десятиліть
Інститут журналістики Шевченкового університету виховав тисячі фахівців, які стали помітними постатями у сфері медіа, науки, громадського життя. Ці імена знані не лише в Україні, а й за її межами, їхній внесок у розвиток української журналістики, видавничої справи, реклами та звʼязків з громадськістю, літератури й освіти є вагомим і беззаперечним.
Пропоноване видання — спроба визернити постаті, які стали символами часу й осердями змін. Це розповіді про представників різних поколінь випускників і співробітників інституту — викладачів, науковців, журналістів, письменників. Які формували й формують авторитет Інституту, української жур-налістики, хто став і є взірцем високого рівня професіоналізму, творчого пошуку, громадянської мужності й відповідальності.
Ця книжка — ще й звʼязок між поколіннями. Місток, який зʼєднує тих, хто починав журналістський шлях у редакціях вже часто зниклих друкованих видань, з тими, хто сьогодні створює сучасні медіа, веде репортажі з гарячих точок, навчає в умовах війни.
Ця книжка — про стійкість, про талант, про жертовність віру в силу слова. Це також свідчення історичного поступу української журналістики, її боротьби за право на правду, за повагу до слова, за місце професії у суспільстві.
Безумовно, пропонована добірка не є всеохопною і вичерпною. У ній розповіді про сузірʼя галактики імен, які вже стали частиною історії Інституту та й національної історії, яких обрала журналістика, ставши долею і справою їхнього життя.
Юрій БОНДАР, директор ННІ журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Юрій Бондар: Мене запитують: а про кого в книжці “100 імен Інституту журналістики”? Щоб не повторюватися, відповідаю ілюстративно. Список, звісно, не вичерпний. Тож, як мовиться, далі буде… 🙂
Арʼєв В. I. 6
Бабишкін О. К. 8
Березовець Т. В. 10
Білик І. І. 12
Білодід Д. Г. 14
Бойко В. Л. 16
Бондар Є. П. 18
Бондар Ю. В. 20
Брюховецький В. С. 22
Бутко О. В. 24
Василенко К. М. 26
Веремій В. В. 28
Герасим’юк О. В. 30
Геращенко І. В. 32
Гоян О. Я. 34
Демиденко А.П. 36
Заседа I. 1. 38
Зозуля I. А. 40
Зоц І. 0. 42
Іванов В. Ф. 44
Івшина Л. О. 46
Канішевський М. Д. 48
Канюка М. С. 50
Каранська М. У. 52
Карпенко В. О. 54
Квіт С. М. 56
Кіпоренко М. І. 58
Княжицький М. Л. 60
Коваль А. П. 62
Колесник С. П. 64
Кравчук Є. М. 66
Крищенко В. Д. 68
Кузнецова I. С. 70
Лазебник С. Ю. 72
Лигачова Н. Л. 74
Лисенко Л. О. 76
Мазур А. Г. 78
Маркевич О. П. 80
Матвійчук А. М. 82
Москаленко А. 3. 84
Москаленко В. А. 86
Мостовий В. П. 88
Мужук Л. П. 90
Мукомела О. Г. 92
Набока С. В. 94
Набруско В. І. 96
Ожогін В. I. 98
Олійник Б. І. 100, 161
Онкович Д. Ю. 102
Охмакевич М. Ф. 104
Пасак В. В. 106
Пересунько Ю. М. 108
Погрібний А. Г. 110
Пономарів О. Д. 112
Портяк В. В. 114
Правденко С. М. 116
Прилюк Д. М. 118
Прожогін В. €. 120
Прокопенко І. В. 122
Прудник М. В. 124
Рахманін С. І. 126
Резніков В. П. 128
Римарук I. М. 130
Різун В. В.
Рубан В. А. 134
Руденко С. В. 136
Рудницька А. М. 138
Сабо Й. Й. 140
Савелій С. С. 142
Савенко О. М. 144
Сергійчук В. І. 146
Сидоренко Н. М. 148
Сидоржевський М. О. 150
Симоненко В. А. 103, 109, 152, 161
Слабошпицький М. Ф. 154
Слісаренко І. Ю. 156
Слободянюк І. Н. 158
Сом М. Д. 160
Сорока М. М. 162
Сподаренко I. В. 164
Стадниченко В. Я. 166
Степовик Д. В. 168
Тендюк Л. М. 170
Ткаченко О. В. 172
Трошина Н. П. 174
Чамара В. Ф. 176
Чорновіл В. М. 178, 187
Швець О. Ю. 180
Шевченко А. В. 182
Шевченко В. Ф. 184
Шевченко О. Є. 186
Шестопал М. М. 188
Шкляр В. І. 93, 190
Шовковський О. В. 192
Шудря М. А. 194
Шумарова Н. П. 196
Щербатюк Т. В. 198
Щербачов В. В. 200
Южда Г. Г. 202
Яремчук А. А. 204
З коментарів:
Володимир Іваненко: Згадалася пісня про сотню юних бойцов із будьоновскіх войск…
З В. Рубаном — усе зрозуміло, а от із В. Прожоґіним — не все.
Як так вийшло, що у когорті славних є І. Засєда, а О. Ситника немає?
Віталій Скобельський: А за яким принципом відбирали? Я працюю в журналістиці уже понад 45 років, а якщо врахувати, що свої перші гонорари отримував ще… шестикласником, то 53! За роботою, щоправда, ніколи було навчатися на стаціонарі, тому факультет журналістики закінчив заочно в 1988 році. Пройшов усі шаблі журналістської кар’єри: фотокореспондент районної газети, кореспондент, заввідділом, редактор районного радіо, відповідальний секретар, заступник редактора, власкор “Голосу України” і журналу “Віче”, редактор “Полтавського вісника”. У 2007-му році тижневик визнано “Кращою міської газетою України”. Лауреат премії журналу “Журналіст України” та низки інших, нагороджений “Золотою медаллю української журналістики”. Продовжую працювати у “Полтавському віснику”, якому віддав загалом 27 років життя. Веду також ЮТУБ-канал “Свобода Слова”, який має понад 118.000 підписників. Ну, це так – для самопіару! 😂
Віктор Ожогін: Звичайно приємно потрапити в 100 вихованців за 80 років факультету журналістики.Дякую,це велика честь для мене.Розумію,що нічого,принаймні,видатного я ще не встиг зробити,але завдяки такій гниді як путін і я потрапив до цього почесного списку викладачів і випускників
Сергій Мельковський: Думаю, що Хмелюка і Яременка треба було б внести в цей список. Легенди.
Тена Олас: Пане Юрію, а чи не були ми з Вами знайомі, по “Молоді України”, ну та, трохи, і по російськомовних “Фактах”? Де я відмовилась співпрацювати тоді, на Вашу пропозицію, заявивши, що це видання несе “чорнуху і порнуху” про Україну.
Та що мене здивувало недавно: я побачила, що тодішнє керівництво тих “Фактів”, і декотрі співробітники, виявились серед “заслужених журналістів України”. Отакої, і отакий відбір, так!
На присутнє тут моє ім’я не зважайте, – це літературний псевдонім. Бо я давно вже – не в журналістиці, якій віддано і так достатньо: сорок років праці і стажу. Отож і бачила, та, навіть, знаю багатьох, і із цього списку. Щиро також дивуюсь, бачачи тут і цілу плеядку – не так журналістів (по роду дійсного заняття), а, радше, “чиновників”, медійної сфери. Чи менеджерів, чи просто – керівників тих-таки “засобів масової інформації”, назвіть, як хочете. При цьому жодної їх публікації, тощо, – навіть не пригадати, а то й не було. Може, хіба десь там, де вони лише “стартували”, у цей престижний світ – керівників…
Що при цьому усе ж радує, – що тут немає і деяких одіозних, як на мене… Хто, дориваючись до таких посад (як, наприклад, це було в “УК”, у 2010 році), жорстко розправлявся із тими, хто “не підтримує “лінію партії”. І декотрі, реально справжні журналісти, тоді навіть пішли із життя.
Ось, таких людей, справжніх у своїй професії, позиції, слові, – їх би сюди, в пошанування…
Оксана Піддубна: Василенка додали, аби не забувати весь публічний сором, який він на Інститут приніс?
Соня Кошкіна: просто не забувайте, що я теж існую. І ініціали у мене інші
Оксана Піддубна: Так, Ви праві, за 10 років, відколи Ваш батько публічно облив брудом мене й інших випускників Інституту, за що не було жодного вибачення чи засудження від Інституту, і разом з його поведінкою цього року, Ваше справжнє прізвище асоціюється в мене виключно з його персоною.
До теми:
