Зразок судових рішень, що поки що не розповсюджені на винуватців нашої війни.
Процес в Нюрнберзі над нацистськими керівниками безперечно є основою для сьогоднішнього світопорядку, юридичною базою теперішнього сприйняття військових злочинів та злочинів проти миру. І процеси по колишній Югославії, і суд над підбурювачами геноциду в Руанді, все це базується на юридичній основі Нюрнбергського процесу.
Але якщо ми почнемо копирсатись в передумовах організації цього міжнародного суду, то з подивом переконаємося, що фундаментом, зразком для його проведення були так звані Московські процеси — політичні спектаклі 30-х років, які були призвані ідеологічно закріпити в масах перемогу лінії Сталіна над його опонентами — троцкістами, зінов’єво-камєнєвцями та бухаринцями. Саме так, як судове оформлення перемоги союзників, а заодно і судове прикриття розправи над переможеними, уявляв цей судовий процес Радянський Союз та особисто Сталін. Саме в такому ключі і вів звинувачення прокурор від СРСР Вишинський своїм офіціозно поставленим зичним обвинувачувальним пафосним тоном.
До речі, заради пафосу зі сторони СРСР неодноразово звучали обвинувачення, і навіть приводились свідки, які в результаті розгляду справи виявлялись брехунами, або перебільшувачами, що декілька разів ледь не зривало хід всього процесу.
Велика Британія на процесі грала роль підбурювача звинувачення, хоча і з більш правової сторони справи, ніж СРСР. Спочатку Черчіль взагалі виступав за надання права нижчим судовим інстанціям проводити щодо вищих керівників Рейху швидкі суди і розстрілювати їх ще в фільтраційних таборах, але зрештою погодився зі Сталіним щодо “показового судилища”.
США в процесі виступали з позиції відпрацьовування правових норм на майбутнє, з прицілом на те, щоб користуватись ними в судових процесах над японцями, з якими були великі юридичні проблеми через принцип покорності наказу імператора, через який було складно їх звинуватити в злочинах проти миру. Тому американцям було важливо в Нюрнберзі “відкатати” обвинувачення так, щоб юридично мати базу для повторення сценарію на Сході.
Крім того, у кожній з трьох сторін в цьому спектаклі було ще одне завдання: приховати свої власні непоказні справи в подіях 2СВ. Приховати юридично, поховавши саму можливість на довгий час ставити союзникам незручні питання про ті події.
Радянський Союз заховував про своє союзництво з Рейхом на початку 2СВ, про пакт Молотова-Рібентропа, про Катинський розстріл поляків, про підрив літака з польським прем’єром Сікорським, про зраду Варшавського повстання, про епічні поразки 1941 року – “давайте почнемо з битви за Москву”, дуже дратувався від просочування свідчень про трагедію Бабиного яру з-за кордонів СРСР, і глобально не бажав розглядати питання про різницю між колаборантством та національно-визвольними рухами, особливо на власній території СРСР.
Британія бажала, щоб надалі не розглядались питання її авіаційної війни: нападу на нейтральний французький флот та жахливих бомбардувань німецьких міст, навіть тих, які за домовленістю повинні би були бути в радянській зоні відповідальності. До того ж питання про превентивну окупацію разом з СРСР суверенного Ірану виправдовувалось воєнною необхідністю.
У США теж були “скелети в шафі”. Фінансова підтримка американським приватним капіталом Гітлера на початку 30-х років, окупація нейтральної Ісландії для зручного проведення караванів в Британію, фінансово вигідні оборудки по викуповуванню євреїв у Рейху, зрада і здача на страту в СРСР десятків тисяч антикомуністів: білих емігрантів, казаків та басмачів, що опинились в американських таборах, і в той же час прихисток та укривання нацистів професійних військових, медиків, навіть пов’язаних з експериментами над людьми, конструкторів озброєнь, навіть ядерників, хіміків тощо.
Взагалі питання національних рухів та ядерної і хімічної зброї було “табу” на цьому процесі, де, звісно ж, кожна зі сторін намагалвсь перекласти провини на переможених. Недарма Герінг звинувачував всі сторони обвинувачення в приховуванні істиних намірів і в блюзнірстві.
Звісно, політика, а Нюрнбергський процес був в першу чергу політикою, це брудна та глибоко нещира річ. Тим не менше це дійство донині є зразком міжнародного співробітництва в справі покарання безперечних винуватців жахливої бійні 2СВ.
Зразком судових рішень, що поки що не розповсюджені на винуватців нашої війни.
Вʼячеслав Нестеров
ПІДТРИМАЙТЕ ФІНАНСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СВІТОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ МЕРЕЖІ | SUPPORT UKRAINIAN WORLDWIDE INFORMATION NETWORK FUNDING