Українські письменники звернулися до президента
Письменники наголошують, що Росія привласнила значну частину української історії та культурної спадщини.
Відомі українські письменники, серед яких Василь Шкляр, Любов Відута, Олекса Бик, Лариса Ніцой, Роман Коваль, звернулися до президента України Володимира Зеленського із закликом офіційно повернути Росії її історичну назву – «Московія». Про це повідомляє «Главком».
У своєму зверненні автори наголошують, що Росія привласнила значну частину української історії та культурної спадщини. Вони вважають, що повернення справжньої назви допоможе не лише відновити історичну справедливість, а й сприятиме усвідомленню поневоленими народами імперії їхньої ідентичності.
«Главком» публікує повне звернення українських письменників до президента України:
Пане Президенте України, Володимире Олександровичу Зеленський!
Настав час вирішити питання, яке порушує українське суспільство багато років поспіль про повернення нашому споконвічному ворогові, Росії, їхньої історичної назви «Московія». Разом з украденою в нас давньою назвою, сусідня країна присвоїла собі й шмат нашої історії, яка сягає своїм корінням у древні цивілізації, нащадками яких є ми, українці, а не вони, вихідці андрофагів. Украдені ними наша назва з нашими цивілізаційними досягненнями, закарбованими в історії, потрібні їм для маскування перед світом свого справжнього обличчя та справжнього єства.
Світ має бачити приклад не лише героїчної боротьби українців за свою державність, суверенітет, територіальну цілісність, а й утвердження історичної справедливости – поставити Московію на її справжнє історичне місце колишнього улусу Золотої Орди.
Поверненням імперії зла історичної назви «Московія», українці дають шанс поневоленим та асимільованим імперією народам на усвідомлення ними своєї ідентичности й окремішности від імперського зла, під гнітом якого вони опинилися.
Українці, разом з усім цивілізованим світом, доводять: Московію перемагали в минулому й неодмінно переможемо тепер, завершивши справу ліквідації останньої у світі імперії.
Слава Нації.
Серед підписантів:
- Василь Шкляр, письменник;
- Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників України;
- Олекса Бик, поет, музикант, офіцер ЗСУ;
- Мартин Якуб, письменник, військовослужбовець ЗСУ;
- Олександр Хоменко, поет, боєць батальйону «Свобода» бригади «Рубіж»;
- Віталій Запека, письменник, драматург, кіносценарист, сержант ЗСУ;
- Сашко Обрій, поет, громадський діяч, військовослужбовець ЗСУ;
- Віктор Янкевич, письменник, військовослужбовець ЗСУ;
- Сергій Васильович Дзюба, письменник, сценарист, член НСКУ, ветеран російсько-української війни;
- Артемій Кірсанов, письменник, сценарист, режисер, член НСКУ;
- Роман Коваль, президент Історичного клубу «Холодний Яр», член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, академік Національної академії наук вищої освіти України, редактор газети «Незборима нація»;
- Лариса Недін, письменниця, акторка, заслужена артистка України;
- Лариса Ніцой, письменниця;
- Любов Відута, золота письменниця України;
- Сергій Пономаренко, лавреат міжнародного літературного Конкурсу «Коронація слова», «Золотий письменник України»;
- Наталя Позняк-Хоменко, поетка, журналістка, волонтерка;
- Валентина Захабура, письменниця;
- Наталія Бонь, письменниця;
- Тетяна Винник, письменниця;
- Христина Лукащук, письменниця, художниця;
- Євген Букет, член НСПУ, член історичного клубу «Холодний Яр»;
- Світлана Кас’яненко, письменниця, член НСПУ, громадська діячка;
- Тетяна Стус, письменниця;
- Ірина Мацко, письменниця.
Список для підписів відкритий.
Наталія Порощук
***
Юрій Латиш прокоментував це звернення на соцмережевій сторінці «Історічєская експєртіза» (звісно, на русском) так:
Тут найцікавіше, що Михайло Сидоржевський є співвласником “Української літературної газети”, яка поширює такі погляди, причому почала це робити задовго до війни. А іншим співвласником цієї газети є голова Українського фонду культури Дмитро Будков, який періодично заявляється до мене в коментарі з претензіями на кшталт, що я схвалюю “осквернення” Батьківщини-Матері — заміну герба СРСР гербом України. А ось до свого співвласника Сидоржевського, як і до журналістів своєї газети, такого затятого захисника всього російського і радянського немає. Гроші не пахнуть. Це, до речі, багато що пояснює, чому Росія з такими “прихильниками” в одні ворота продула інтелектуальну війну за Україну, і не мала інших способів впливу, окрім військової інтервенції.
