Українці обговорюють блоґера, у якого прокинувся інтерес до України, але який утримує їх у російському інфопросторі
Викличу на себе вогонь навіть деяких однодумців і колег, знаю. Багато підводних течій в нас тут, часом втрапиш в свою, часом виборсуєшся з протилежної. Часто своя течія обпікає холодом і кидає на гострі каміння, а часом в чужій знаходиш бульбашки чистого повітря. Часом рідна мова від неуків та яничарів ранить, а чужою звучать притомні речі. Є люди, а є людиська. Життя…
Можна по різному сприймати автора, блогера та аналітика, про якого піде мова. Багато цікавого, багато неоднозначного, багато не цілком прийнятного, є помилки, часто дуже провокативно, але це все набагато цікавіше і повчальніше, ніж слухати вербально прилизаних «напівпровідників» та проплачених певними структурами проповідників односторонньої «правди», від котрих вже нудить.
І кволих «аматорів-експертів» , що дірвались до вподобайок-донатів-«всенародноїслави» і проповідують про всіх та все з висоти своєї середньо-шкільної освіти про філософію-економіку-політику і навіть війну. Тема модна і популярна, чому ж ні, «народ схаваєт». Основне — заголовок гучніший і картинку яскравішу, і не забути просити «падпісивайтєсь».
Цей автор не так вже і потрібний нам тут, в США. Ті, хто не має проблем з політичним зором і зі здоровим глуздом щодо нашої країни, і так все розуміють. Маємо доступ до першоджерел та оригіналів і знаємо де і що читати та слухати, а що ігнорувати.
Цей автор, дозволю собі так висловитися, більше потрібен глядачеві українському. ТАК з ними мало хто говорить. Гостро, боляче, часто неприємно, але це як хірургія без анестезії. Особливо коли цей біль — щоб зрозуміти і усвідомити рівень запущеності абсцесу, котрий можна було як не попередити, то ліквідувати на початковій стадії, а не чекати, що «саме розсмокчеться»
Така подача, як у перших 23 хвилинах відео, котре залишу в коменті, ріже вухо і рве душу, знаю. Хочеться обурюватись і кричати . Особливо там, в Україні.
Адже їм три роки ганебно і боягузливо «втуляли» все, що і наповнило абсцес свідомості тонами гною. А тут навіть стиль подачі такий, що спочатку йде навіть фізіологічне відторгнення і ментальни спротив.
Розумію…але…
Казали ж «народним масам», як правильно читати і слухати новини. Самі «створювали» свої фальшиві «нібито» новини. Самі злагоджено марширували під оркестр за ґранти від режиму байдена і правильно «відіграні» своїм потужним піаністом. Кожна правильна нотка гасилася нещадно, адже музика була зіткана тільки з фальшивих. Але в марші «і так сойдьот», лиш би ритм чоботами відбивали.
І ось раптом — правда. Гірка, як полин. Гливка, як глина. Проковтнути важко. Цукерочки від сороса і байдена були такі смачні, але скінчилися. Все змінилося дуже різко. Обʼєм і рівень правди — як лавина.
Свідомість зносить, дихати неможливо. Але треба згуртуватись, треба вистояти і не просто якось жити далі, а розуміти — як не допустити абсцесу знову. Тому й скальпель без лідокаїну. Щоб памʼятати біль зцілення.
Прошу абстрагуватися від особи автора, а просто послухати зміст першого блоку. Обговорювати певні погляди автора, з якими не згідна, теж тут не маю намірів. Не на часі.
І прошу, «don’t kill the messenger». Сама пишу гостро і часом нещадно.
Але так не зможу…
P.s. Навіть моє небо дихає бурею, ніби в унісон з настроєм.
Оксана Давида
З коментарів:
Ольга Вільсон: Ти все правильно написала Оксано, повністю з тобою погоджуюсь хоча також не по всіх темах розділяю думку Любарського.
Станіслав Нагурний: А що не так каже Автор відео?
Що українці звично шукають винних повсюди навкруги, тільки не в своєму городі? І що навкруги імітація діяльності корупційної влади мародерів та вихована байдужість, терплячість українців, за виключенням патріотів героїв добровольців та їх родин.
Це жорстка болюча правда. (
Маша Пашина: Я от него отписалась уже пару месяцев как. Аристович наизнанку — очень самовлюбленный, а после поездки в Украину (он всплывает на каналах тех, кого я мониторю) вообще себя мессией преподносит. И активно агитирует за продолжение войны! Уже за одно это его не хочется слушать. Весь предвыборный период он жестко критиковал и топил Трампа: и не избирабельный он, и невоспитанный, и без харизмы. Это Трамп-то без харизмы! Очень активно агитировал за Ники Хэйли. Я тогда и отписалась от него. А как Трамп выиграл — Любарский тут же переобулся! Сейчас опять прет буром против политики Трампа на окончание войны. Мутный самовлюбленный тип. Но два раза в сутки, как те сломанные часы, показывает правильное время.
Катерина Сміт: Любарський це подих свіжого повітря.. хоча багато гірких, але правдивих речей він говорить, є над чим замислитися ..
Ірина Карлі: А після 23 хвилини почалося)) ” Я, может , чего- то не понимаю…может, месяца чере два скажу, что был неправ”… Это он уже про американские дела. Ну так разберись, а потом устраивай разбор полетов. Он делает ровно то, что и украинские его коллеги.
Галя Синютка: …текст не називаючи імені, та вже знала про кого йде мова… чи не вперше за довгі роки — слухала “іншомовною”… — гірко, присмалено.. раціонально.. — а він її любить?…Україну..?
Оксана Давида: а він дійсно повинен її любити? А що таке “любити Україну “..?
От байден казав, що любив.
До чого тут любов?
Щоб діагностувати правильно, не обов’язково “любити”.
Ольга Жарчинська: в нас уже так «люблять» Україну, що готові розстрілювати за «нєпоновєніє». Такою бііснуватою «любов’ю» заражені вже масово.
Денис Малихін: Я военный из Украины, я на фронте и я поддерживаю обоих авторов – и поста, и того, кто сейчас “режет по живому”. С обоими прекрасно знаком. Если Украина политически не выздоровеет в самое короткое время, она будет захвачена паРашей. В той или иной форме.
Олена Каганець: Дуже влучно написали, Oksana Davydaa. Все вірно. Ми з Вами ще влітку 2022 року розуміли, що з лендлізом мутять і бачили політичні ігрища психопатів на нашій війні. Дякую Вам за цей допис!
Михайло Кука: Все справедливо сказано Сергієм Любарскім. Але, чому не сказано про арештовані рахунки росії?
Микола Бойко: Я його вже давно слухаю, дивно, що для багатьох він є відкриттям. Він відрізняється від інших блохерів своєю правдивістю. В чомусь схожий на Корчинського, а в питанні релігійності їх погляди повністю співпадають. Навіть я, будучи агностиком, стаю віруючим.
Сергій Павлишин: Послухав, нічого нового не почув. Ну тобто все правильно сказав — про Байдена, його “допомогу” і про грантоїдів. Але не скажу, що я від почутого настільки вражений, щоб знов підписатися на цього українофоба.
Єлісєвіч, про якого Любарський згадує, також говорить начебто правильні речі про владу України, але він також українофоб. І що цікаво, Любарський з Єлісєвічом неневидять один одного. Ось такий там зоопарк.) Дай їм волю, то вони загризуть один одного!
Від УСІМ:
Сєрґєй Любарскій, безумовно, хороший аналітик і талановитий блоґер. Він тверезо і цілком об’єктивно оцінює все, що відбувається в Україні та з Україною, — з його погляду. І це — його право.
Проблема лише в тому, що С. Любарскій не розуміє природу війни Росії проти України, а значить не усвідомлює нагальність виведення українського суспільства з російського інформаційного простору та обстоювання української ідентичності.
Сам Любарскій і багато його прихильників можуть заперечити сказане вище. Мовляв, він же не етнічний українець, він виїхав до США не з України, а з СРСР, і тому…
Арґумент міг би бути переконливим, якби історія українського єврейства не нагадувала нам імена численних євреїв, які розуміли й розуміють устремління українського народу. Згадаймо одного із засновників сіонізму Володимира Жаботинського, відомого українського поета й літературного критика Абрама Кацнельсона (помер і похований у Лос-Анжелесі) та інших.
Пан Любарській продовжує сторонитися українського зарубіжжя і «стидається» спілкуватися з українськими інтелектуалами, від яких багато чого міг би навчитися.