Мовне питання: без срачу й громадянської війни
Завжди вважав Юрія Романенка розумною людиною, а тепер вважаю геніальною. Щойно підслухав на його ютюб-каналі безмежно креативну ідею, яка врятує українську націю.
Отже, за Романенком, аби припинити обридлі мовні срачі, які поховають нашу славну Україну, треба на території держави утворити щось на кшталт резервації для прихильників чистоти мови й нації. За класифікацією Романенка – мовний талібан.
Ідея безумовно креативна. Пояснюю: світом рухає конкуренція. Україна – строката й різноманітна. А оскільки фактично кожен українець володіє ворожою мовою й не кожен володіє державною, то існує безліч поглядів на те, до якого ступеню дозволяти використання мови окупанта на українських теренах.
Там, де різмаїття думок – там конкуренція й розвиток. Саме тому Романенко пропонує виділити для затятих адептів мовної чистоти один з українських регіонів, аби послідовники пані Фаріон довели на практиці, що саме їхні ідеї чистоти мови, віри й нації – переможні.
Решта – всілякі там Одеса, Київ, Харків або Черкаси житимуть за нинішніми законами країни: за бажанням залишатимуть погруддя Пушкіну, встановлюватимуть де захочуть Хануку, розмовлятимуть на вулиці англійською, російською, суржиком й навіть на ідіш. Отже, матимемо наочну конкуренцію світоглядних ідей. Ну це ж логічно, га?
На думку Романенка, для єднання послідовників мовного талібану ідеально підійде Івано-Франківськ. Тамтешній мер-свободівець Руслан Марцінків – завзятий борець з російськомовними. Це він запроваджував мовні патрулі аби перевіряти приїжджих (себто – переміщених осіб з окупованих територій на Сході), це він прагнув депортувати ромів з підлеглих територій…
Тож – камон, гайз! Не стримуйте себе — перевірте все на практиці. Робимо поправки до Конституії, надаємо Франику федерального статусу, туди переїджають прихильники ідей чистоти нації. Далі просто: скажімо з 1 січня на всіх трасах – блок-пости. В тебе перевіряють: чи не народився часом у Московії чи, борони боже – в Африці. Просять сказати «паляниця», цікавляться, коли слід казати «на протязі», а коли «протягом».
Пардон, із останнім можуть бути проблеми, бо тоді половина щирих українців й жоден з українських президентів на територію рафінованої укрмови не пропустять. Тест пройшов – велкам ту мовний талібан!
На території резервації, ясна річ, все має бути саме так, як мріє Марцінків. Всі люди чемні, розмовляють чистою українською. За суржик – десять ударів палками, за росмову – на яму. Ніхто не паркується на тротуарі, не лається, не бреше й не краде, навіть в мерії. Роми, геї, повії, безхатченки й панки – геть за межі райської резервації.
Щоправда, може виникнути міжнародний скандал: хто ж захоче добровільно приймати таку силу-силенну асоціального елементу? Скажімо, в ЄС чиало ромів перебралися до Словаччини. Але за це країна отримує чималі кошти на утримання цих панів: на будівництво селищ для компактного проживання, надання харчових талонів й медобсуговування…
Марцінків може обрати бюджетний варіант: збудує концтабори й направить туди усіх цих покидьків на трудове перевиховання.
А тим часом решта України житиме за нинішньою конституцією без мовних патрулів із ромами та російськомовними. Гадаю, пару років вистачить для перевірки життєздатності ідей однодумців Марцінківа. Й раптом за цей час Івано-Франківськ перетвориться на Нью-Рим та Берлін, туди потягнуться інвестори й робітники, що опанували українську, тоді й решта України радо долучиться до мовної талібанщини – без срачів в соцмережах й громадянської війни.
Бонусом ми отримаємо потенційного президента України Марцінківа, який вратує українську націю від занепаду.
А якщо раптом експеримент провалиться (в що ми, звісно, не віримо), тоді доведеться висувати в президенти Романенка, хоча він не співак й навіть не футболіст.
Олег Єльцов
З коментарів:
Ugo Fantozzi: Я всегда считал Романенко представителем ФСБ, вижу что не ошибся. Провокатор ещё тот. А вы смотрю туда же, не можете успокоится, то ханукальные срачи, то мовные. Ну просто некого почитать.Ельцов и тот сломался, начал писать хуйню.
Олег Єльцов: Ugo Fantozzi, а у вас есть сигналы на предмет ФСБшности Романенко? Вот мне действительно интересно. Сколько его и его спикеров не слушаю — никак не могу понять откуда такая инфа? Поделитесь, мне правда интересно. Ну и чтобы так его оценивать, нужно как минимум быть уровнем повыше Романенко. Я немногих таких людей знаю. И вот по поводу хануки: что не так — еврейский заговор, происки кремля, что все так возбудились? Вот я совсем не еврей, но мне страшно интересно — почему эта ханука жить не дает?.. Обосуйте ее тлетворное влияние на судьбы украинцев и за одним докажите или хоть намекните, что Романенко — враг Украины. Я немедленно вас поддержу.
Vlad Trebynia: Романенко хай для початку хуй арестовича з рота вийме.
Олег Єльцов: Vlad Trebynia, та вони сексом не займаються в ефірах. А що там антидержавного Арестович сказав? Гадаю, нема чого хвилюватися за Франик — закон не довзолить провести експеримент. Врешті-решт завжди можна піти в гори: там у кожному селі чи майже угорська, чи майже румунська. Як взагалі люди співіснують – гадки не маю…
Vlad Trebynia: Олег Ельцов, Франек набагато толерантніший чим ублюдки штибу романенко чи арестович. які точно. готові зробити те шо пропонують. слава богу. вони сміття. хай несуть то шо несуть. їм точно нічого не світить. запамятаймо цей твіт (с).
Tanya Polonskaya: Олег Ельцов, так і у нас російської більше ніж української. І доречі, у Вінниці не відчуваю ворожнечі між україномовними і російськомовними. Українці, які втекли з Донбасу і харківщини, то так. Мабуть налякані, що ми у Вінниці вішаємо на стовпах хто розмовляє російською і так стараються розмовляти на українській. Я зразу ж кажу їм, розмовляйте, як вам зручно. І все нормально.
Олесь Прутенко: Що за шезофренія, пане Олеже? Написане викликає огидну думку про автора Романенка, безглуздна ‘філософія’… намагання опустити нижче плінтуса українців, якими б вони не були…
Олег Єльцов: Олесь Прутенко чекайте, де тут образа українців “якими б вони не були”? Ви вважаєте, що Марцінків — це є уособлення українців? Я так не вважаю. Знаю безліч інших українців — з Закарпаття. з Прикарпаття, з інших регіонів, які не підтримують цю муйню з перейменуваннями, знесенням памʼятників, закриттям неправильних музеїв й мовними патрулями. Й переконаний. що їх більшість. То кого конкретно я ображаю? Й досі не можу второпати чому так не люблять Романенка. Може я якийсь розумово відсталий. Так, людина каже неприємні речі, але ж аргументовано. Й це лише на користь, бо спонукає щось робити на користь держави. Можна, звісно, просто гордитися, що ми є українці. Але, нагадаю, в нас найнижчий ВВП на душу населення в Європі – значіть щось треба міняти. Романенко розмірковує що саме слід міняти. То це і є ознака роботи на ФСБ?..
Олесь Прутенко: Олег Ельцов, перейменування, знесенння відбувається за згодою більшості парламенту, а більшість… без слуг народу неможлива… Марцинків є таким як є, його ж інші не наслілують — значить не поділяють його діянь… тому чи варто вести мову про резервації… на тій же Івано-Франківщині надзвичайно багато притомних людей…
А щодо ВВП — живемо в умовах війни… порівнювати, як на мене, не варто з іншими…
У сім’ї не без… розумієте…
Нам своє треба робити — думати, як закінчити війну і прагнути до цього без надмірних амбіцій, бо уже понесли багато жертв людських попри втрату економічного, промислового, наукового потенціалу…
Я Вас, Олеже, поважаю і не мені наводити маститому журналістові аргументи…
Микола Савельєв: Олег Ельцов, для підсилення саморозвитку: Дуже часто ми вживаємо кальку «на протязі чогось» замість «протягом чогось». Тому що на протязі — це дослівний переклад з російської «на сквозняке». Якщо нам хочеться сказати про тривалість часу, тоді краще вживати такі варіанти, як «протягом або впродовж». Неправильно “Я виконаю це завдання на протязі дня”.
Людмила Ярошенко: Креативно, новаційно, перфектно! Мовна оаза ідентичності як модель майбутнього інвестиційного клондайку! Пардон, золотої жили.
Ewgen Korzenewski: 1. До чого тут ідіотська фотожаба на українського президента.
2. Цитувати Романенка —ознака поганого тону. Цей псевдоінтелектуал — дуже недалека істота з претензіями на щось через підкреслені червоним олівчиком цитатки в книжках авторів, яких він і сам толком не розуміє.
3. Нема ніяких мовних проблем в Україні. Юрасіку просто не дали місце в омріяній ОПі, тому він і рветься хоч якось звернути на себе увагу
Резюме: мілко.
Олег Єльцов: Ewgen Korzenewski, от я може поверхово дивлюся. Не є адвокатом Романенка, але досі не знаходжу когось рівного Романенку щодо розуміння процесів, що відбуваються. Й щодо його поверховості не погоджуся. Він дивиться глибоко, читає багато й тему заглиблюється. В нього, як в будь-кого є невдалі ефіри й прохідні гості. Й далеко не зі всім я із ним погоджуюся. Але, знаючи цю кухню зсередини, констатую: він дуже реультативний редактор. Назвіть мені ресурс. де є більш інтелектуальне обговорення питань — буду вдячний.
Сергій Коротун: “…А тим часом решта України житиме за нинішньою конституцією без мовних патрулів та російськомовних…»
Що ж, гротеск — річ гарна і діє в обидві сторони…) А чому б тоді не назвати цю решту України — Малоросією?! Це там, у резервації хай тішаться своєю Україною, державною — соловʼїною, а тут, де все «по конституції» —,Малоросія.
Або ні, краще — Хохл…ндія! Романенку сподобається!
А ще «геніальному» Романенку сподобається всі села цієї Малоросії, відповідно до його розумових здібностей, знищити, і зрештою перейти до єдино правильного адміністративного устрою — міста—держави! По 3 млн.- кожне таке місто! Бо років так 7 назад цей «геніальний» Романенко дуже тішився таким устроєм, приводячи в якості зразку Шанхай та інші міста з населенням на 10 млн. та більше.
Загалом, у Романенка багато таких ідей, впроваджуйте їх у життя — і буде вам щастя.
Роман Лелюк: Сергей Коротун, із вашого тексту відчувається, що ви “Україна” вважаєте чимось страшенно благородним і високим, а Малоросія принизливим і рабським. Насправді якщо вникнути в історію термінів, то все діаметрально протилежно. Малоросія то серцевина великої держави, Хартленд. А Україна щось типу “закуток”. І це говорить про те, що не термінах проблема. Називайте як хочете.
Олег Єльцов: Сергей Коротун, я не є біографом та фанатом Романенка, просто нікого глибшого у нашому інформпросторі не знаходжу. Й що він так казав дестяь років тому не знаю, бо не слухав. Те, що я чую від нього та його спікерів зараз — це цілком толерантний аргументований пошук шляху до збереження України.
До чого тут Малоросія? Він не захищає росмову, він виступає проти популістів, які паразитують на мовному питанні. Це дуже небезпечна тенденція. Й я бачу, що народ це підхоплює. Це ж так просто: не хочеш розмовляти українською — ти ворог, від тебе всі проблеми.
Перепрошую: в нас саме через російськомовних 30 років держава деградувала? Всі до єдиного хабарники з Москви призначалися? Питання мови буде вирішено природнім шляхом, коли помруть ті, хто жив при Совку, коли економіка зростатиме, коли культура розвиватиметься… Ми реально виграли цю війну у страшного ворога (якими б не були умови миру\перемир’я) — хіба це підстава для гордості й переходу на українську?
За ці три роки мільйони молоді перейшли на українську. Які мовні патрулі, які знесення бюстів Пушкіну й закриття музея Белгакова?.. Нащо принижувати одеситів й киян, сіяти мовний розбрат? Після війни в нас буде безліч величезних проблем. Потрібно єднатися для їхнього вирішення, для відбудови й побудови нової України без всіх цих рєшал, корупціонерів й весильних фотографів. Я, власне, про це.
Сергій Коротун: пане Олеже, Ви могли б так само гротескно описати, скажімо, мера Харкова, з такому ж випуклому, гротескному стилі, але ж ви обрали україномовний приклад. Я сам випадаю в осадок від мера Франківська (як і від висловів та ідей багатьох україномовних «більшовиків у вишиванках»), але ж навіщо пропонувати створювати резервації для тих, хто хоче жити в україномовний державі?
У нас в країні української мови мало тому, що системно її розвитком протягом десятиріч ніхто по суті не займався (я правильно використав слово «протягом»?!). От про ці провали в мовному питанні варто було б написати текст, тим більше, що Вашу сторінку читає дуже багато людей, а стьоб стосовно «україномовних резервацій»… Не знаю. Мені «не зайшло».
Yuriy Korogodskyy: Але тоді треба і резервацію для фанатів російської. А, забув, вона вже виникає на окупованих територіях(.
Олег Єльцов: Yuriy Korogodskyy, для агресивних фанатів руського міра — звісно треба. Але на окупованих територіях точно не треба. Туди почали люди повертатися, бо ми їм тут нчого не запропонували окрім мовних патрулів. Ні, на окуповані території треба українську пропаганду, а ще більше — кращі умови для громадянина аніж пропонують окупанти.
Чи ви думаєте, що більшість переймається мовою? Ні, більшості потрібні роботи, гідна зарплата, якісь гарнтії, соціальна підримка, тощо. Запропонуйте більше — й вони повернуться, й заговорять українською… Але для цього треба створювати державу для людини, а не трендіти про неньку-Україну й пиляти держбюджет й ігноріть переміщених осіб, первіряючи їх на знання української. Все дуже просто.
Galyna Zlydnyk: Кацап завжди залишиться кацапом. Пече їм українська, так пече — що ладні забути свої дєрмократичні принцими. Не подобається українська — чемодан…
Анатолій Тарасенко: Лядь — чи не все життя жив у такій резервації — коли зі своєю мовою нікуди неможна було сунутись щоб тебе не ображали — лядь куди не кинь оком — скрізь окупантське “вход запрєщьон” ” нє саріть” “закріто” — навіть німці під час окупації всі ці ц інші оголошення крім німецької дублювали ще й українською —лядь — це мій син зростав в резервації коли його вчителька російської мови отримувала на 30 відсотків зарплату більшу ніж учителька української — таким тоді все це “нравілось” а нині коли українці захотіли хоча б рівності то вам ржачно — якщо для чого й треба резервації, — то це для україноненависників щоб вони, — лядь — відчули як ми почувалися століттями.
Олег Єльцов: Анатолій Тарасенко, а це ж було на території незалежної України? В чому проблема, не думали? Чому панам в Києві були похєр ваші проблеми? Й я не розумію як це за часів незалежності вчителька української отримувала менше за вчительку російської? Якщо мова за СРСР, то тут питань немає: імперія пригнічувала. Але 30 років державності й купа людей, які не сприймають ані мову, вні державу — це все москва винна? Да пох той СХід був у Києві, нічого ж не робили. Нарешті зрозуміли з початком війни, що мову треба плекати, що културу слід розвивати, гроші в це вкладати. Але ж й зараз нчіго не роблять. Лише заборони й мовні патрулі. То де тут любов до мови й культури? Ви хочете її силою насаджувати, нічогоне вкладаючи? Гарантую: за такого підходу матимете остаточний розвал країни.
Ігор Блошко: На фото Порох, а в тексті про нього аніслова. Від Романенка відписався давним давно і забув про його існування. Не розумію чим він Вам цікавий?
Олег Єльцов: Ігор Блошко, романенко цікавий аналітичним поглядом до проблем. а Порох ситуативно: Армія, мова, віра… Вважаю найкращим президентом, але не молюся на нього.
Ігор Блошко: Олег Ельцов, на рахунок Пороха в нас з Вами різні погляди. Мені здається, що він ніколи не говорить правду. Постійно бреше і бреше. Що не слово, то брехня. Ви, вміючи відрізняти істину від брехні, кажете, що брехун був кращий за цього, що працює в офісі Єрмака? Заплутали мене остаточно )))
Олег Єльцов: Ігор Блошко, нинішній — гірший за вопога, бо дурний. Порох має величезний досвід, чого не вистачає Зе. А щодо брехні — всі політики однакові. Завдання виборця — обрати кращого з поганих.
Дмитро Тузов: У мене лише одне питання: а нахєра, вибачте, взагалі розкручувати срачі? Як казав путін: “скушно жить”?
Анатолій Тарасенко: Дмитро Тузов, ніхто не розкручує — просто українці не хочуть в резервації.
Олег Єльцов: Дмитро Тузов, это попытка заставить людей задуматься. Кажется попытка не удалась.
Ігор Золоторучко: Олег Ельцов! За законами РФ всі змосковщені, (змосковщені це ті кого змусили говорити штучно створеним, імперським руССкім язиком, ординської, угро-фінської, неписемної Московії, яку в 1721 назвали вкраденою назвою роССія, що стала тюрмою сотень народів) за її кордонами є її співгромадянами, яких РФ повинна захищати і асвабаждать.
Ще вбивця Катька говорила, “Нє нада завайовивать дєржаву – нада ввесті руССкій язик і ета уже будет раССія”, а Пуйло говорить, “раССія заканчівається там, гдє заканчівається руССкій язик”. Вас ще мало андрофаги Залісся “асвабаділі”, ви хочете щоб “асвабаждалі” ваших онуків і правнуків?
Головне призначення мови — народоутворення, державоутворення та їх безпека. Бог, який любить різноманіття, розділив людство на народи, саме тим, що дов йому різні мови. Саме мова є головним чинником творення народу, його держави та є її кордоном. Тому, Нема мови — нема народу. Межі мови — межі держави. Кого мова — того влада.
Володимир Мартинюк: Олег Ельцов, просто вчитайтеся у те що Ви написали — Ви насправді пропонуєте заснувати резервацію для україномовних —причому на обмеженій території на західній Україні.
Олег Єльцов: Володимир Мартинюк, кажуть почуття гумору — то ознака інтелекту.
Від УСІМ:
Явно провокативний текст Олега Єльцова можна сприймати як сарказм — посміятися над ним і забути. Інша справа — те, що говорить чи пише Юрій Романенко. Важливо також і те, наскільки Петро Порошенко представляє українську Україну.
І тут виникає запитання, чому і з якою метою ідею «мовного талібану» від «геніального» Ю. Романенка, озвучену рік тому, саме тепер актуалізував О. Єльцов, Хай навіть у вигляді саркастичного тексту. Зауважмо: російськомовний Єльцов цей текст виклав добротною українською мовою.
Очевидно, що проблема — не в мові, і мовне питання, яке ворожі Україні сили використовують для розколу українського суспільства, у часі війни стає особливо руйнівним.
Шкода, що україноцентричні й проукраїнські сили не можуть чи й не хочуть просто й дохідливо через просвіту просувати в суспільство ідею, що саме українізація (мова тут є лише функціональною формою) може стати одним із найважливіших чинників потужності й непереможності України.
До теми:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.

