Судячи з етерів Сергія Фурси на радіо NV, він є агентом навіть не США, а світового уряду, маріонеткою якого є Байден. І, швидше за все, він має, окрім українського, ще й американський паспорт.
Від нього ніколи немає ніякої аналітики і захисту інтересів України, лише — виправдовування поведінки Байдена і його протеже Зеленського.
Під час президентської кампанії в США Фурса половину свого етеру присвячує цій темі, його завдання — висміювати, обзивати і принижувати Трампа і Маска і вихваляти Гарріс — мовляв, серед двох кандидатів лише вона є “нормальною” і “адекватною”.
Фурса нав’язує українцям свою модель поведінки: нам дозволяється лише дякувати, дякувати і ще раз дякувати США навіть за їхню крапельну допомогу (“Не все, що є в американців, — каже Фурса, — може бути нашим!”) і ні в якому разі — не казати, що США втрачають світове лідерство (“Ви це серйозно???”), бо “Хто ми такі, щоб робити зауваження американцям?”.
Щопередачі Фурса не забуває поіронізувати (він так уважає) з “руснявої пропаганди” на різні теми, які “на голову не налазять”.
Схоже, що трудова книжка Фурси за президентства Байдена лежить у Білому домі, бо його завзятість і запопадливість перед цим деменційним дідусем вражає.
P.S. Чи читає Фурса коментарі до своїх етерів у Ютубі? А вони досить цікаві для нього! (хоча деяких коментаторів він теж уважає “руснявими пропагандистами”). Ось деякі з них:
Наталія Синельникова: “А якщо в американські інтереси ввійде знищення української державності заради нормалізації відносин з рф, ми також маємо це сприймати з розумінням? Західний світ сидить і спостерігає за реаліті-шоу під назвою російсько-українська війна, як римляни спостерігали за боями гладіаторів. Гладіаторів також годували непогано, напевно…”.
Юлія Стадниченко: “Чим далі слухаю, тим більше дивуюсь. Ви і далі будете продовжувати казати, що це війна Росії проти України? Лише один снаряд із трьох, які летять по нас, ‒ російський, інші іранські або корейські. Іран побудував дроновий завод для Росії і дав технології, північна Корея вже дала солдатів і генералів(!!!). Ми маємо хвалити Захід за те, що нас убивають їхні вороги, а вони просто дивляться і кажуть, що це не їхня війна. Вони зливають інформацію, а ми маємо дякувати? Ви знущаєтесь?”.
Богдан Стецюк: “Це просто маячня і відстоювання інтересів Фіали і так званого Заходу…”.
Ірина Магрицька
Від УСІМ:
У цій історії Ірина Магрицька цілком справедливо звертає увагу на тенденційність Сергія Фурси. Нічого дивного у цій тенденційності немає.
На жаль, це поверхове сприйняття С. Фурси. Якби І. Магрицька копнула глибше, вона зауважила б ще цікавіші речі, повʼязані не тільки із тенденційністю окремо взятого Фурси.
Справа в тому, що за абревіатурою NV криється… «Новоє врємя» — проросійський ресурс в Україні, який формально перейшов на українську мову, але зберіг символіку й колористику, яка засвідчує його визначальну позицію.
До речі, ми про метаморфози NV — «Нового врємєні» писали не раз (задайте його в пошук на нашому сайті).
Проблема полягає не в тому, хто обіймає посаду президента США, як США допомагають Україні і що говорять про це Фурса чи Магрицька.
Проблема полягає в тому, наскільки українське суспільство й українська діаспора згуртовані й активні у розв’язанні внутрішніх і зовнішніх викликів, які постають перед Україною, та наскільки сильний тиск вони чинять на уряди хоча б тих країн світу, в яких проживають великі українські громади.
Коли пишуться ці рядки у ЗМІ США говорять про масові протести палестинців, спричинені антитерористичною операцією Ізраїлю проти ГАМАСу.
Подібних протестів українців, які визначали б порядок денний американських медіа, немає. Та їх фактично й не було за майже тисячу днів повномасштабної війни Росії в Україні. І це при тому, що українська громада в США є чисельно більшою за все населення Палестини.
Замість того, щоб згуртовуватися в потужний Рух Світового Українства й серйозно зайнятися системними устроєвими змінами в Україні і цими змінами продемонструвати світові свою згуртованість і здатність будувати успішну й потужну державу, українці гризуться у соцмережах за те, хто буде кращим президентом США та їхнім опікуном.
Ми впевнені, що американці самі розберуться, хто буде їхнім президентом — кращим чи гіршим за Байдена. Українців ця тема не повинна хвилювати.
Українців у США мало б хвилювати інше — як двохмільйонною громадою зібратися у центрі Вашингтона й витребувати для України те, що їй потрібно для перемоги над Росією.
За весь час повномасштабної війни УККА (наймасовіша організація української діаспори в США) не спромігся зібрати не тільки двохсоттисячний протест, а навіть двадцятитисячний.
Один самовпевнений активіст Едуард Скибицький 2022 року намірився показати Байдену «кузькіну мать» двадцятипʼятитисячним протестом. Ініційований ним захід не зібрав двох з половиною тисяч, ба навіть двохсот пʼятдесяти учасників. У тодішньому протесті взяли участь… двадцять пʼять осіб. Ми публікували інформацію про той протест.
Більшість проукраїнських заходів у Вашингтоні були малолюдними і запамʼяталися театралізованими постановками, здійсненими далекими від української справи людьми типу Шапоринської.
І за таких обставин ви хочете, щоб українською справою переймався президент США, хто не був би на цій посаді, конституційним обов’язком якого є захист інтересів США?
Якщо українцям в Україні і в українському зарубіжжі байдужа доля України, чому лідери інших держав і народів мають перейматися долею України й українською справою? На жаль, це зовсім нериторичне запитання.
Українці в Україні (і пані Магрицька серед них) не хочуть займатися українізацією Україн, піднесенням рівня національної свідомості й громадянської зрілості українського суспільства, створенням україноцентричної системи ЗМІ, українізацією інформаційного простору, захистом інформаційного суверенітету України, відродженням українських національних традицій і звичаїв, заміною радянського суспільного устрою якісно новим суспільним ладом, заснованим на українських національних традиціях і звичаях…
До речі, найбільшими поширювачами зарази «русского міра» по світах стали не збіглі з РФ ліберали-імперці, а переміщені війною біженці з України, яких навіть війна не навчила любити Україну. Прибилися вони й до берегів США, пригрівшись біля осередків російської діаспори або зросійщуючи українські громади. Ми про це також писали.