Українська корупція звила собі гніздо під боком у Конґресу США
Підприємливі люди легко обертають на приватний бізнес навіть дипломатію. Прикметно, що Оксана Маркарова, як побачимо нижче, взяла собі це пріоритетом ще на початку своєї дипломатичної місії. «Дай Бог нашому теляті вовка зʼїсти», — побажав я тоді підприємливій послиці, ще не підозрюючи, що це «теля» обернеться «вовчицею» й мертвою хваткою візьме за горло впливових і зазвичай незговірливих та неприступних діаспорян, які мовчки проковтнуть «котлету по-київському з прапорцем». Як голова Орґкомітету Руху Світового Українства, я, наївний, сподіваюся, що зусиллями світового українства ми допоможемо Україні подолати корупцію, а вона, українська корупція, уже дипломатично пригрілася біля Капітолію і зухвало-привітно махає руками з двох столичних пагорбів найсуворішій у цілому білому світі Податковій службі США. Цікаво, чи надовго стане дипломатичного імунітету?
Володимир Іваненко
* * *
Коли, як не у Великодній тиждень, поговорити про вічні цінності – ковбаси-котлети «по-київськи» та інші цвіклі? А також про любов до дітей, власних, звичайно. На тому й іншому добре знаються в посольському ресторані «Рута» у Вашингтоні. Точка громадського харчування не перестає дивувати , і не тільки рекламою на офіційній сторінці О. Маркарової, посла, на хвилинку, воюючої держави. Кадрова політика «Рути» вражає не менше – речницею закладу є донька подружжя Д. Волинця та О. Маркарової, Анна Волинець. Не біженку же якусь з України брати на важливу посаду, агов?
Анна, згідно з її сторінкою в Linkedin – фахівець направду крутий, випускниця Джорджтаунського університету. Має ступінь магістра маркетингу, спеціалізується на менеджменті соцмереж, психології теж навчалася. Працедавці, мабуть, у чергу вишикувалися, і в ній же одразу побилися – всі хотіли Анну до себе на роботу. Вона ж, як справжня патріотка, кинулася боронити Неньку у Вашингтоні, округ Колумбія: обрала борщі. І, вочевидь, саме завдяки блискучим знанням заявила: «Ми хочемо бути частиною ресторанної дипломатії». (Ги-ги-ги!). Далі бла-бла-бла «які в нас гарні культура та їжа».
Те, що в діаспорних колах смакували як мем та кпини – «ресторанну дипломатію» п. Маркарової, щире українське ганьбисько за кордоном – її донька, профі з маркетингу видала на-гора цілком серйозно. Устами дитини, як-то кажуть. Це не вона, часом, придумала «геніальну рекламу» – стромляти мініатюрну копію нашого прапора в м’ясо? «…А що не з’їдять, можна викинути».
Як наразі, ця VIP-дитина гідно продовжує традицію своєї родини – під час війни просувати салоїдно-вареничний образ України за кордоном і товкти на тому неслабку копійку. Те, чому присвячена левова частка робочого часу її батьків. Бо який, в дупі, лендліз? Які оббивання порогів Конгресу за зброю, ви про що? Чи хтось, може, сподівався, що Анна Волинець буде вам хоч курси з адаптації для наших біженців організовувати? Наприклад, «як відкрити в США свою справу», на те й дипломований спец. Зате вже працевлаштований в Америці – як і належить золотій українській молоді, елітним дітям батьків при владі. Ага, «разом до Перемоги!».
P.S. Це фото зі сторінки фундації Києво-Могилянської академії в США, це альма-матер О. Маркарової та А. Волинець — з біса символічне. Видатні дияспор’яни позують поруч з дизайнером Меморіалу Голодомору у Вашингтоні, а в тексті — про ресторан та їжу. Смачного?
Більше про посольський бізнес – нижче.
Людмила Пустельник
Посольський кошторис
Скільки коштують американські бізнеси родини посла України в США Оксани Маркарової та її чоловіка Данила Волинця? Це ресторан “Рута” у Вашингтоні, центр “Український дім” теж у столиці і ще одна інвестиція подружжя, елітний кондомініум у курортному Помпано-Біч, Флорида. Про “дипломатичні” цифри та багато нулів поруч із ними.
«Український дім»
Вважається, що рахувати чужі кошти – справа невдячна, однак не в тому випадку, коли мова про гроші платників податків, українських та американських. Завдяки першим наша амбасада у Вашингтоні отримує зарплату, а другі допомагають утримувати “Український дім”. Попри те, що останні про це навряд чи здогадуються, зважаючи на статус культурно-бізнесового центру – “tax exempted”, “звільнений урядом від податків” як “неприбуткова організація” в березні 2022го. Хоч прибутки від своєї діяльності, чималі, центр все одно отримує, як свідчить документ від ресурсу журналістів-розслідувачів ProPublica:
Зокрема, в тому ж 2022му “Український” дім отримав майже 20 000 000 доларів “revenue”, доходу, за рахунок “contributions” , внесків. З них, згідно з податковою довідкою, було витрачено 18 700 000 доларів. Від цієї суми залишилося трохи більше мільйона:
Як таке можливо – уникати оподаткування, заробляючи немалі кошти? – напевне, краще знають фахівці з американського податкового законодавства. А ми, тим часом, звернемося до сайту податкової адміністрації США, який детально описує вимоги до організації, що може претендувати на статус “tax exempted”: “Звільненими від податків цілями, викладеними в розділі 501(c)(3), є благодійні, релігійні, освітні, наукові, літературні, пов’язані з перевіркою громадської безпеки, сприянням національним або міжнародним аматорським спортивним змаганням і запобіганню жорстокого поводження з дітьми чи тваринами.
Термін “благодійність” використовується в загальноприйнятому юридичному значенні та включає допомогу бідним або знедоленим; просування релігії; розвиток освіти чи науки; зведення або обслуговування громадських будівель, пам’ятників або робіт; зменшення тягаря уряду; зменшення напруженості між сусідами; усунення упереджень і дискримінації; захист гарантованих законом прав людини і громадянина; боротьба з погіршенням ситуації в суспільстві та злочинністю серед неповнолітніх”.
Серед задекларованих цілей “Українського дому” лише дві збігаються з переліченими вище, як-от “благодійні” та “освітні”. Щоправда, цей збіг є доволі відносним, як стане зрозуміло нижче. Опис діяльності центру на його сайті чітко вказує інше завдання: заробляння грошей. Це продаж сувенірів (від 20 до 100 дол. США) та картин (90 – 2000 дол.), дегустацї української їжі (з ресторану “Рута” теж у Вашингтоні) та платні вечірки:
На Різдвяну таку вечірку минулого року квиток коштував 80 дол. На це святкування не вдалося потрапити підопічним громадської активістки Інни Головахи. З допомогою спонсора в США, пані Ірина видала книжку малюнків українських дітей, біженців від війни. Хотіла влаштувати презентацію проєкту в “Українському домі”, та не судилося. Нижче – скріншот з її Фейсбук-коментаря про спілкування на тему з керівництвом центру:
До слова, подружжя Фалькових – Маріанни, директорки “Українського дому” та Руслана, директора ресторану “Рута” – можна вважати справжніми старожилами нашої дипломатичної місії у Вашингтоні. Вони працювали ще з попередником п.Маркарової в 2020 р. послом Володимиром Єльченком. Про що є відповідний запис у реєстрі дипломатичних працівників Держдепартаменту США:
Що ж до звітності про фінансову діяльність “Українського дому” – скільки отримали за фіскальний рік, як витратили тощо – інформація на його сайті відсутня. Хоч повинна бути відкритою, також і це через свій статус структури, звільненої від податків. Для порівняння – звітність діаспорного Ukrainian House в Чикаго, де всі цифри вказано:
Тим часом, податкову декларацію “доброчинного” “Українського дому” підписує зовсім не пані Фалькова, офіційно – директор – і зовсім не за його адресою у Вашингтоні. Замість неї це робить чоловік Оксани Маркарової Данило Вилинець, хоч дружина постійно наголошує на його суто волонтерському статусі. Проте, документ, наданий вже згаданим ресурсом ProPublica, оформлено за… приватною адресою подружжя, в Помпано-Біч, квартири в двох рівнях:
В цьому ж документі посаду п. Волинця вказано як “principal officer”, тобто, керівник організації, який отримує винагороду за свою роботу. Не волонтер. Іншими словами, “Український дім” є такою ж власністю подружжя, як їхня.
Квартира в Помпано-Біч
Помітно зросла в ціні відколи її придбав п. Волинець в 2018 р. за 760 000 доларів. (Більше тут: Елітна нерухомість та конфлікт інтересів посла України в США О. Маркарової). Сьогодні вартість цього помешкання перевищує два мільйони, як свідчить онлайнова база даних власників нерухомості BeenVerified.
Динаміку зростання вартості демонструє діаграма:
Ще один подібний ресурс, https://nuwber.com/, вказує доньок посольського подружжя, Анну та Марію Волинець, як мешканок згаданої флоридської адреси. З чого неважко дійти висновку щодо країни, з якою пп. Маркарова та Волинець пов’язують майбутнє своїх дітей, нею навряд є Україна.
Зважаючи також на LinkedIn-профіль Anna Volynets, власниця якого зовні дуже схожа на Волинця Данила, і про яку сказано, що закінчила Джорджтаунський університет у Вашингтоні. Там же, у District Columbia – ближче до офісу батьків? – перебуває, як свідчить запис (https://www.linkedin.com/in/anna-volynets/):
Звідти рукою подати до посольського сімейного ресторану “Рута” (більше – ). Лише для відриття якого подружжю Маркарова-Волинець потрібно було б щонайменше Серйозна сума, й далебі не єдина така у ресторанному кошторисі, навіть зважаючи на статус п. Волинця як успішного фінансиста й бізнесмена. Та про все за порядком.
Ціна “Рути”
В районі Капітолія, де розташовано ресторан за адресою 327 7th St SE, Washington, DC 20003, оренда під заклад громадського харчування коштує 75-80 доларів щомісяця. Але не за все приміщення, звичайно, а тільки за квадратний фут, одиницю виміру в США. Дорівнює нашим 923 кв.м.
Кількість квадратних футів у Руті – 3299, множимо на 80 і отримуємо 263920 доларів, це сума, яку подружжя Волинець-Маркарова орієнтовно платить щомісяця за оренду.
Інші витрати, як-от початковий ремонт закладу , дизайн та декор – 20 000-50 000. Продукти для страв – 20 000 – 50 000+ щомісяця. Встановлення кухні – 150 000-250 000, кухонне обладнання та меблі – 120 000, оформлення документації – 5 000, ліцензії на продаж їжі – 100-1000, алкоголю – 3000-400 000. До цих сум також варто додати на софтверну підтримку, маркетинг та непередбачувані витрати, як-от поточний ремонт. (Дані ресурсу для стартапів ресторанного бізнесу.
Нарешті, зарплата персоналу. Найдорожче обходяться шеф-кухар та головний менеджер – по 75 000 – 80 000 та 80 000 доларів кожному щорічно.
Працівникам кухні, офіціантам, прибиральникам у вашингтонських ресторанах платять від 3000 до 4500 щомісяця. Зважаючи, що відвідувачі “Рути” у відгуках, трапляється, нарікають на якість їжі, але не швидкість обслуговування, персоналу в ресторані досить.
Звичайно, перелічені суми є приблизними, реальні можуть бути значно більшими – на те й Вашингтон, столиця США. Де працює успішною рестораторкою Оксана Маркарова, за сумісництвом – посол України під час війни.