Як позірний україноцентризм проявляється в інформаційному просторі
Вельми здивувала мене пані Лариса. Розумна жінка. Я б послухав, що вона говорить, але після вступних хвилин від Людмили Немирі російською вона також говорила російською.
Ні, вибачте, російською слухати НЕ МОЖУ і НЕ ХОЧУ! І до уваги Уповноваженого із захисту державної мови: жодного перекладу, жодного субтитру, а це порушує право громадян України на інформацію державною мовою.
До речі, частину своїх етерів Людмила Немиря на своєму ютуб-каналі UKRLIFE веде українською. Значить, володіє нею в достатньому обсязі.
Тарас Марусик
З коментарів:
Іван Когут: Років 15 тому купив книгу авторства Лариси Івшиної “Дві Русі”. Вона (Л.І.) на той час була гол.редактором якоїсь відомої газети.
Перечитав, проаналізував і зрозумів, що дана книга не являє жодної цінності в плані істини (справжності) історичних фактів.
Там авторка схиляється до думки (і намагається переконати читача), що Московія, це теж Русь…
Хоча знані і авторитетні історики як українські, так і зарубіжні повністю спростовують факт приналежності Московії до Русі.
З тих пір почав дуже скептично ставитись до проукраїнськості і “філософії” думок науковиці Лариси Івшиної.
Микола Владзімірський: Вони цей канал створили для росіянізації простору і дискредитації самого словосполучення.
Мій сайт http://ukrlife.org/ був створений 2000 року. І це справді Українське Життя.
Ярослав Войтко: На кого розраховані передачі російською (в порушення чинного законодавства)? Краще б уже англійською, якою Івшина непогано володіє.
Леонід Репета: Малоросійське плем’я незалежно від того, чи це еліта чи простолюдин, виховане московитами, зникне разом з їхніми носіями.
Світлана Мешковая: Немиря вкрай рідко проводить етери українською. Вкрай рідко! Напевно через це й вимикає коментарі під кожним відео.
Ґеорґій Бурсов: Івшиній давно, ще за життя чоловіка генерала, пристало іменуватися Івшина-Марчук. Або навпаки Марчук-Івшина. В обох варіантах гебешне наповнення не приховується. Треба удовиці пишатися! А так ні те… ні се… чорт зна що…
Щодо телезірки, ведучої програми… Не хочу ображати жіночку, провідна роль її інтелекту має бути попереду на кухні, проте за її спиною визирає миршавеньке й паскудненьке рильце її чоловічка, що послав у телеефір, бо сам красень бздить.
Від УСІМ:
І автор запису Тарас Марусик, і коментатори забувають, що Лариса Івшина почала свою журналістську карʼєру в одіозному органі Київського міського комітету компартії України — газеті «Прапор комунізму», відомій у народі як «Прапор шовінізму», редагованій Олегом Ситником.
Л. Івшина та її колеґи по цій газеті не тільки не відмежувалися від свого компартійно-номенклатурного минулого, але й продовжують пишатися ним, згадуючи як романтичні роки своєї молодості.
Вельми прикметно, що з вірної членкині КПРС за радянської України в Україні незалежній Л. Івшина стала прихильницею… монархізму, а в постаті гетьмана Павла Скоропадського бачить утілення монархічної ідеї в життя. Попри те, що історично гетьмани в Україні були виборними особами, тобто прообразом інституту президентства.
Звісно, це не може не позначатися на тому, що і як позиціонує Л. Івшина в інформаційному просторі.
Post Scriptum:
Посилання на цю публікацію УСІМ Фейсбук не дозволив поширити, «аргументувавши» відмову тим, буцімто поширювач намагається поширити посилання… повторно.