У продовження теми медіа
На жаль, схоже, ніхто не помітив обрізання обласного радіо (так, я знаю, що воно є частиною філії “Суспільного”). З початку року воно мовчить по вихідних зовсім, а в будні має часу фактично 45- 50 хвилин на добу. Всьо.
Таке рішення Чернотицького і його компанії, яка керує НТКУ. Мотивація? Не оголошена, але, мовляв, слухайте Українське радіо. Але хіба всеукраїнське радіо розкаже про історію Коропа чи подасть поезію Валентини Грибенко із Прилук, чи розповість про погоду в Новгороді-Сіверському і т.д.?! До речі, а чому я, як слухач, маю ТРИЧІ слухати по всеукраїнському радіо одні й ті ж передачі? Нема чого розповідати?
…В результаті мене, як споживача, як мешканця області, одрізано від передач з політики та історії краю (бувай, “Проста історія з Володимиром Пилипенком”!), не чутиму, певно, травозная Ивана Просяника, не почую поетів і письменників з Чернігівщини, не почую громад, особливо віддалених… Обласне радіо зведено до ролі районного, яке колись називали брехунцем.
Але. Мовчить обласна рада. Мовчить обласна адміністрація. Мовчить колектив обласного радіо. Мовчить обласна Спілка письменників (38 членів). Мовчить і обласна Спілка журналістів, у яку і я входжу. Мовчать заслужені журналісти України…
Написав одному народному депутату — він теж мовчить.
…Йде системне позбавлення українців права голосу — після ліквідації Смілянським пошти, після закриття газет і журналів, після ліквідації проводового радіо що далі?
Василь Чепурний
Від УСІМ:
Порушена Василем Чепурним тема обласного радіомовлення впирається у схильність українців до патерналізму, до покладання на те, що якщо не держава, то хтось прийде і зробить для них те, що вони можуть і повинні були б зробити самі.
Упродовж уже десятків років ми просуваємо в суспільство ідею створення україноцентричної системи ЗМІ в Україні. Таку систему ЗМІ не створить держава, якою україноцентричною вона не була б. Тим більше таку систему не створять наші зарубіжні партнери. Таку систему ЗМІ може створити лише само українське суспільство.
За нинішніх умов загальнонаціональну, реґіональну, обласну чи місцеву радіостанцію може створити будь-який радіожурналіст, серйозно натхненний ідеєю: соціальні мережі надають для цього і технічні можливості й стартову аудиторію.
Досвід успішних відеоблоґерів підказує, що за порівняно короткий час відеоблоґ стає не тільки самоокупним, але й приносить прибуток, який відкриває перспективи для розширення.
Отже, можна почати з інтернет-радіо, а потім одержати й ліцензію на традиційне радіомовлення.
У США є й такий досвід, який заслуговує на увагу. При університетах, у яких готують майбутніх журналістів, навчальні радіостудії використовують для мовлення на певний район. Такі студії часто переростають у цілком самостійні радіостанції, багато з яких, до речі, входять до мережі National Public Radio (NPR), яка живе виключно за рахунок підтримки радіослухачів.
Було б бажання…
PS. Григорій Южда пише в коментарях до посилання на наш текст, поширене в групі «Поважні»:
«Цікаво, що цей допис Василя Чепурного швидко зник з його сторінки у Фб разом із двома моїми коментарями».
Запис В. Чепурного на місці, і один коментар Г. Южди там є:
Г. Южда: «Ще додаток до цього наказу (коли зробили перше “обрізання” — скоротили обласне радіо на 50 хвилин)»:
У коментарях під записом є й вельми промовиста позиція В. Чепурного: «та щось же треба робить».
Чепурний ідею створення україноцентричної системи ЗМІ, незалежної від держави, просто іґнорує.
Ми з вами на танці глухарів!
До теми:
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.