Бачу від декого докори, що, мовляв, українці у Європі, чи то в Америці не виходять на протести з вимогами більшої допомоги Україні.
Як свідок багатьох за десятки років українських мітингів, маршів, пікетів, живих ланцюгів у Лондоні, скажу вам, що ті демонстрації більше важливі для самих же учасників. Бо є події, за якими нормальна людина не може просто спостерігати по телевізору, сидячи вдома — треба бути серед людей і вилити обурення, чи відчай.
Але я вважаю, що, наприклад, Борис Джонсон став одним із найгучніших прихильників допомоги Україні не тому, що роками через дорогу від Давнінґ стріт регулярно збиралися коли більші, а коли менші демонстрації під українськими прапорами.
Можливо, Джонсон їх бачив, але він також тоді бачив багато інших демонстрацій обурених і відчаєних людей: палестинців, кашмірців, тамілів, курдів, китайців…
На мою думку, західні політики й урядовці більше відгукуються на те, що вони відчувають у настроях своїх виборців. Тому я вважаю, що набагато важливішою є не така помітна як протести, але щоденна роль українців у суспільствах, де вони живуть, або перебувають тимчасово. Бути порядними і цінованими у суспільствах, де українці опинилися; бути поінформованими, добре розуміти і могти пояснити іншим, що відбувається з Україною — це не менш, а деколи більш важливо, ніж гучний мітинг.
Активісти в діаспорі працюють на допомогу і збирають кошти. Навіть пасивні заробітчани впродовж років переводили в Україну більше валюти, ніж сягали закордонні інвестиції.
Можливо, найбільше шкодять справі підтримки України ті українці, які і самі нічого українського не знають, мало розуміють і іншим нічого пояснити не можуть.
Або ще гірше, коли такі українці через свою байдужість і затурканість стають жертвами московської антиукраїнської пропаганди, а потім ту пропаганду, або дивні теорії змов і просто брехню поширюють довкола себе.
Богдан Цюпин
Від УСІМ:
Висловлена Богданом Цюпиним думка — неоднозначна, суперечлива. На жаль, протестні заходи українців зарубіжжя на підтримку України, і особливо — з початком повномасштабної війни Росії проти України, не стали такими масовими, як було б необхідно і до яких закликав Оргкомітет Руху Світового Українства (див. наші раніші публікації). Наші протести не до порівняння з недавніми протестами на підтримку Ізраїлю й Палестини…
Проблема — в індивідуалізмі, у небажанні обʼєднуватися у потужну силу, у схильності до влаштовування показушних заходів, у іґноруванні загальнішого й важливішого на користь другорядного й менш суттєвого та ін.
Б. Цюпин висловлює слушну думку про необхідність здійснювати вплив на уряди країн проживання українців через щоденну інформаційно-розʼяснювальну роботу та взаємодію з політиками.
Оргкомітет РСУ закликав до цього в ініційованому ним Зверненні, оприлюдненому ще 12 лютого 2022 року, але українці ні в Україні, ні в діаспорі не підтримали його належним чином і не виконали вельми простих операцій, які могли б бути дуже ефективними.
Це не пізно зробити й зараз.