Українські видавці підбивають підсумки року. Справедливо називають успіхи успіхами. Серед них — нові видання української класики. В повних версіях, із коментарями, подарункові серії тощо.
Підвищений попит на свою класику — це дуже добре. Але також це свідчить: наші видавці нарешті можуть повільно, але впевнено впливати на хай благенький, але ринок, і формувати читацький порядок денний.
Тому в мене є мрія: аби наші видавці не лише піднімали з забуття, але й відправляли туди. З комуністичною спадщиною О.Т. Гончара це майже вдалося зробити. Лишається не перевидавати штучно створений, фальшивий “Собор”, абсолютно радянську за змістом книжку, яку не забороняли, як ходить легенда, а двічі надрукували: в журналі і окремо. Тобто, цензуру радянських кагебістів “Собор” пройшов.
І дуже бажано припинити видавати й перевидавати В. Винниченка. Особа русофільських поглядів. Дружив із російськими більшовиками. Чимало нашкодив під час української революції 1917-1921 років. І не розкаявся.
Зараз скажуть: так розділяй, дурню, політичні погляди і талант. Ні. Не хочу. Бо за цією схемою і Пушкіна можна повертати, і Толстого, і Достоєвського, і Захарку Прилєпіна. Дякую за розуміння.
Андрій Кокотюха
Ваша підтримка Української Світової Інформаційної Мережі (УСІМ) дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на УСІМ. Дякуємо!