Навіщо нам санкції проти росії та боротьба з російський бізнесом?
Війна закінчиться.
Якщо путін опиратиметься програшу дуже довго, то це виснажить кремлівський режим і перспектива національно-визвольних рухів всередині рф та втрата внутрішнього контролю стануть високоймовірними. Це може призвести до розпаду рф на багато національних держав. Це складний у тактиці, але позитивний стратегічно, сценарій і нам потрібно бути міцнішими за ворога на один день довше.
Я сподіваюся, що війна закінчиться швидко, думаю, як і ви всі. Але якщо війна закінчиться швидко, то це станеться значною мірою через більш-менш контрольований перехід кремлівського режиму від зовнішньої агресії до тотального внутрішнього терору, як КНДР, наприклад. У такому випадку російський режим заощадить власні ресурси і скоріш за все зможе утримати рф єдиною державою. Через деякий час путін помре або його скинуть і почнеться відлига. Чекістсько-олігархічні еліти посадять на російський трон якогось Навального або ще когось із розповідями про євроінтеграцію, федералізацію, ринкову економіку, взаємодію з НАТО, лібералізацію і всяке таке інше. З тим самим, що казав путін, коли тільки став президентом рф.
Далі наступний путін діятиме так само, як і поточний путін. Нафта та газ — це не тільки енергетика, а й сировина для хімпрому. Сировина все одно буде потрібна. До того ж потепління клімату призведе до збільшення рільничих земель у рф і росія почне експортувати харчові продукти в значно більших обсягах, ніж зараз. І це буде достатньо ультимативна річ, бо населення Землі все ще росте. Плюсом титан, нікель, сталь та багато чого ще. Так, обсяги експорту нафти й газу зменшаться, але все ще будуть.
Далі стануться три речі — інвестування східного та західного капіталу та технологій у рф, економічна експансія рф відповідно на простір колишнього СРСР, на Захід чи на Схід та побудова у рф авторитарного режиму. Так, авторитарного, бо в таких кордонах і з таким розподілом природних ресурсів у росії завжди буде відтворюватися ресурсна економіка, централізація влади, згортання демократичних реформ і знову зовнішня агресія, як результат розвитку (точніше деградації) авторитарного режиму. Бо для централізації влади та контролю над експортом ресурсів потрібні будуть великий силовий апарат та велика армія. Якщо в тебе великий силовий апарат, то можна робити всередині країни все, що завгодно. А велика армія одурманює голову й підвищує агресивність автократа.
Далі буде нова війна.
Ми навряд зможемо зупинити інвестиції рф у країни колишнього СРСР, Захід чи Схід. Навряд зможемо чинити опір побудові автократичного режиму у рф знову.
Що ми можемо зробити?
В умовах такого варіанту бажано зробити так, щоби західний бізнес три рази подумав перед тим, як інвестувати в росію. Тому вихід міжнародних західних компаній із російського ринку та створення потужних і довготривалих санкцій має не лише прикладний характер в умовах теперішньої війни. Це буквально цивілізаційне завдання. Бо російські чекісти та олігархи разом із путіним зроблять вихід із рф міжнародних компаній максимально травматичним. Тупо все відберуть і розвалять. І навіть через десятки років санкції будуть діяти (дивіться поправку Джексона-Вейніка), а західний капітал матиме підходити до інвестування в «нову росію майбутнього» з великою обережністю. Бажано, щоб міжнародні компанії взагалі відмовлялись інвестувати, але це малоймовірний сценарій.
Щодо майбутньої економічної експансії на простір колишнього СРСР.
Я дійсно вважаю, що санкціонування та націоналізація всього російського капіталу в Україні мають бути МАКСИМАЛЬНО травматичними. Саме травматичними. Щоб кровава булька з носа лізла, текла слина та сльози й кожен росіянин кричав ТА ЗА ШО?
Бажано, щоб це сталося настільки тотально та довготривало, щоб навіть у далекому майбутньому сама думка інвестувати для росіян в Україну була неприйнятною. Ніколи знову. Нехай оберуть якусь іншу країну з колишнього СРСР для інвестицій, а не Україну. Навіть діти Ходорковського, Фрідмана, Авена, Бабакова, путіна, Ротенбергів, Ковальчуків, Лєсіна та багатьох інших мають здригатися від думки щось інвестувати в Україну. Навіть ті росіяни, які відберуть у вказаних осіб їхні капітали й активи у рф, мають знати, що Україна — це держава, де їх відлупцюють, заберуть усі активи й викинуть на мороз, тому питання репарацій також дуже важливе. Навіть якщо «нова росія майбутнього» знайде якихось європейських фунтів або громадян України для інвестування — усі ці люди мають знати, що їхня доля в України примарна. ВСЕ ЗАБЕРУТЬ. І ніщо вас не врятує.
Так, звісно, зараз ми можемо вагатися і очікувати рішень якихось міжнародних арбітражів, які можуть ухвалити величезні штрафи за травматичну націоналізацію. Але я весь цей текст написав тут, щоби пояснити — це не питання грошей. Це цивілізаційне питання. Як лібералізація економіки, збереження демократичного устрою та євроінтеграція. Ці питання більші за питання просто грошей. Це питання виживання.
Тому підходити до націоналізації російських активів, звісно, потрібно обережно, бо ігнорувати рішення міжнародних арбітражів нам буде складно. Але потрібно розуміти, що краще втратити гроші, але зберегти свободу від російського впливу.
Бо війна завжди дорожча за будь-які гроші.
Антон Швець, боєць ЗСУ, співзасновник та до 24.02.2022 член політради Демократичної Сокири