Фактором, який стримує повноцінну мілітарну підтримку України з боку Європейського союзу та США, продовжує залишатися ядерна зброя, про можливість застосування якої постійно нагадує Кремль.
Що ядерний шантаж може виявитися блефом, на Заході, звичайно, розуміють, особливо після того, як ЗСУ загальмували, а потім і зупинили повномасштабне вторгнення Росії в Україну ще до того, як країни Європи й Америки почали надавати Україні усе більше й більше військової техніки, озброєння і набоїв. Міф про другу найпотужнішу армію світу було розвіяно.
Як відомо, ядерний арсенал Росії статистично перевищує ядерний арсенал США, а зброя інших ядерних країн так само статистично не йде в жодне порівняння з російським ядерним потенціалом. Утретє повторюємо: статистично.
Проблема в тому, що найкращі розвідки країн світу (американська, британська, ізраїльська та ін.), схоже, не володіють інформацією про справжній стан ядерного озброєння Росії, хоч реальну ядерну загрозу з боку Росії можна оцінити за допомогою Ґуґла, який видасть достатньо цілком відкритої інформації.
Воно й зрозуміло: найгірше видно те, що лежить на поверхні, буквально перед носом, і це той випадок, коли експерти з ядерного озброєгня за деревами не бачуть лісу.
Війна Росії в Україні уже показала, як Москва використовує ракети, здатні нести ядерну зброю, пуляючи з гармат по горобцях, і як часто ці ракети повертаються назад або і взагалі не здатні злетіти.
Юрій Швець, колишній офіцер-розвідник КДБ, а нині аналітик і блоґер, який живе і працює в США, нещодавно звернув увагу на деякі чинники, які ставлять під сумнів російську ядерну потугу.
Зокрема, він звертає увагу на те, що ядерна зброя потребує системного й систематичного догляду, періодичного оновлення й удосконалення. Фахівці ж бачать, що це все в Росії занедбано до краю.
Ю. Швець, наприклад, говорить про те, що плутоній, який є найважливішою складовою ядерної зброї, має замінюватися новим бодай кожне десятиріччя. За спостереженнями Швеця, після розпаду СРСР заміна застарілого плутонію на свіжий у Росії жодного разу не робили.
Отже, плутоній у ядерних зарядах застарів у три-чотири рази, і цей факт дає підстави аналітикові припустити, що ядерні боєприпаси Росії можуть виявитися пустушками, що, іншими словами кажучи, наводить на думку, що Росія вже давно не має ядерної зброї як такої.
Це не означає, що Путін здуру не може бабахнути по Україні так званою «брудною бомбою», тобто радіоактивно зараженою авіабомбою, ракетним зарядом або артилерійським снарядом.
Повертаючись до теми, порушеної Ю. Швецем, нагадаємо, що атомна енерґетика СРСР проектувалася й розвивалася як складова частина воєнного ядерного комплексу країни. Реактори атомних електростанцій, паливом для яких є відповідно збагачений уран, виробляючи дешеву електроенерґію, паралельно виробляли дуже дорогий і важливий для ядерної зброї елемент — плутоній.
Російська газета «Комерсант» ще 1995 року писала про плутоній таке:
«Сьогодні, за даними Центру екологічної політики Росії, (вони містяться у збірці “Плутоній у Росії. Екологія, економіка, політика”), світові запаси збройового плутонію становлять майже 300 тонн. У світі — переважно завдяки зусиллям США та Росії — накопичено понад 30 тис. активних ядерних боєзарядів, які в сумі містять понад 1 тис. тонн високозбагаченого урану та 100 тонн збройового плутонію. А до 2000 року, за експертними оцінками, цивільні реактори спроможні зробити плутонію в кількості, достатній для створення ще близько 40 тис. боєзарядів. Зі згаданих вище 300 тонн близько половини належить Росії. Ще близько 650 тонн плутонію міститься у відпрацьованому в АЕС паливі (ступінь його збагачення дещо нижчий, ніж у збройового, але від цього він не стає безпечнішим)».
За майже тридцять років російські запаси плутонію в більшості своїй застаріли. Оновлення й поповнення їх, якщо досі цим десятки років не займалися, — очевидно, справа не проста, ба навіть вельми складна,
Атомні електростанції Росії, а це 11 АЕС з 37-ми блоками. Ще 2009 російські ЗМІ повідомляли, що в Росії повністю припинено виробництво плутонію-239, який використовується в ядерній зброї.
Таким чином, для оновлення ядерної зброї й підготовки для його застосування Росія мала б відновити виробництво плутонію в достатній кількості. Очевидно, російські АЕС недостатньо потужні для відновлення й розширення виробництва плутонію
Якщо російські атомні електростанції не спроможні ефективно забезпечити цей процес, можна припустити, чому на початку широкомасштабного вторгнення в Україну росіяни проявили особливий інтерес до законсервованої Чорнобильської АЕС, яка була найпотужнішим в СРСР виробником плутонію, а невдовзі після того захопили Запорізьку АЕС — найбільшу в Європі й технолоґічно одну з найдосконаліших АЕС на пострадянському просторі.
Плутоніївська складова, здається, не занепокоїла ні уряд України, ні експертну спільноту, ні ЗМІ, ні широку громадськість. Навіть МАГАТЕ залишила цей чинник поза своєю увагою.
А марно. Фахівці нам підкажуть, скільки часу треба на виробництво достатньої для ядерного заряду кількості плутонію. Перешкодити Росії можливість відновлення виробництва плутонію напевно простіше і безпечніше, ніж зупинити на старті ракету з ядерним зарядом. Хіба не так?
…Багато-багато років тому фізик-ядерник Іван Дзюб (не плутати з філологом Іваном Дзюбою) розказував мені про плутоній: кулька з плутонію діаметром у кілька сантиметрів важить півтора десятка кілограмів і така гаряча, коли береш її в руки. Моторошно, навіть коли уявити, якого лиха може наробити плутоній.
* * *
У його посланні до Федеральних Зборів РФ 21 лютого Владімір Путін оголосив при вихід Росії з Договору про стратегічне наступальне озброєння, чим викликав занепокоєння західних партнерів по цьому договору. Джо Байден заявив, що Путін зробив велику помилку. Як відомо, договір про СНО передбачає інспекцію стану ядерної зброї. Спме можливість інспекції якраз і роздратувала Путіна. З огляду на сказане вище, Путін, можливо, свідомий того, що йому нічого показувати інспекторам, і саме тому вирішив вийти із договору.
Юлія Латиніна твіттить:
«Знаєте, чому Путін виходить із ядерного договору? Тому що він передбачає інспекцію шахт. Якщо США проведе інспекцію російських шахт (Путін не пускає), вони зрозуміють, що там ні фіга нічого не літає».
А що? Цілком можливо…
Володимир Іваненко
На фото: Кільце чистого електрорафінованого плутонію зброї (99,996%).