Нардеп і колишній історик Володимир В‘ятрович поширив у Твіттері результати опитування громадської думки щодо того, як бути з гербом СРСР на щиті меморіалу «Батьківщина-Мати» і прокоментував це так:
«Тризуб на совку. Ми вже таке мали — згадайте зірку Героя України. Потім дивуємося, чого стільки негідників отримали найвищу державну нагороду. Більшість українців досі вірять, що трохи прикрашене совєтське стає українським».
Критика, звичайно, справедлива. Біда тільки в тому, що у своїй царині В. В‘ятрович займався такого ж штибу речами. Внаслідок таких ситуативних дій у програмі декомунізації України йому і його команді вдалося знести гранітні й залізобетонні монументи радянського тоталітарного минулого, змінити назви міст, містечок, сіл, вулиць чи провулків, названих іменами компартійних і радянських діячів.
Але змінити совкову ментальність українського суспільства, піднести рівень його національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) не вдалося. З цього погляду, закон про деклманізацію виявився провальним, бо від сампочатку він замислювався як ситуативний.
Обговорюване опитування якраз і віддзеркалює цю проблему. Інтуїтивно В‘ятрович її уже відчув, але усвідомити це поки що не може. А це вже проблема інтелектуальної еліти України в цілому.
До теми:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.