На смерть Леоніда Куравльова
Ціватимуть слізьми, рЕватимуть про великий акторський талант, про впізнавані образи…
Але як бути, коли рідна душа образотворця ниціє і конає раніше од тіла його? Коли митець життєвої правди на екрані – у житті продає душу, стає підпорою навіженого фюрера, примата, навченого лише вбивати.
У мене нема християнського жалю до небіжчика. Я виридав, виячав його, толочачи рецептор жалю щодня, коли заходжу у соцмережу і бачу там свіжу фотокартку українського воїна над поминальною свічею. Юнака, який знайшов смерть на СВОЇЙ землі.
Новоприставлений благословив цю бійню своєю карлюкою на підтримку кремлівського сатани-душогуба. І вбив свою душу.
Кажуть, він був ревним християнином. Спаси і сохрани християнство од таких ревнителів.
А втім хай буде йому “по вчинках і мислях його” відповідь на Страшному суді.